Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Побачивши, що в'язень хоче щось сказати, Фалмін витягнув із рота Етто кляп і уважно подивився на обличчя, яке повільно спухало від удару.
— Краще приший мене, покидьку, тому що з кожною секундою можливість мого порятунку збільшується. Гадаєш, що по мене ніхто не прийде? — захохотав, плюючись кров'ю на всі боки Етто. — За мною стоять великі люди, дурнику, яким ти встав на заваді.
Фалмін відхилився, обміркував сказане полоненим, потім посміхнувся невинною посмішкою демона й взяв зі столу ножиці з вигнутими ручками. Етто завертівся на місці, наче сом у сітці, але тікати було нікуди. Фалмін схопив праву руку вбивці й миттєво відрізав покидьку вказівний палець, той завив ще голосніше, ніж до цього. Чаклун швидко загасив цей крик ударом по зубах, які полетіли в різні боки з домішками крові й слини.
— Гаразд, сука, скажу! — заверещав Етто, побачивши, що Фалмін тягнеться за іншою рукою. — Чотири тижні тому мені прийшло замовлення — знайти інформацію про Благандійського Чаклуна. Про тебе, пся матір! — Етто запнувся, сплюнув кров, Фалмін терпеливо чекав. — Я погодився, тому що посередник запропонував кругленьку суму за це. Приблизно за тиждень я зібрав потрібну інформацію.
— Яким чином?
— Ти не дуже гарно і ховався. Видно, не було сенсу, тому що не думав, що можеш мати ворогів, але повір мені, собачий хвіст, у тебе їх вистачає вдосталь. Твій виродок непроста дитина!
Фалмін схопив вбивцю за чорне волосся, силою нахилив до себе й наблизив ножиці до правого вуха, яке виявилося в Етто незвичайно великим. Той хотів щось крикнути, але Благандійський Чаклун холоднокровно різанув, кинув обрубок на землю, де вже лежав один палець полоненого.
— Ах ти ж син повії! — кричав, ледь стримуючи сечу в міхурі Етто, стиснувши зуби й примруживши очі, в яких від болю побігли темні кола. — Я ж кажу тобі все, що знаю!
— Це щоб не розслаблявся. А тепер головне: хто тебе найняв?
Сказати вбивця не встиг. Позаду нього із нізвідки сформувався портал. Фалмін вскочив, схопився за меча, але щось відкинуло його назад до столу. З кільця тільки що утвореного порталу вискочив кремезний чоловік у масці й у чорному бойовому одязі. Противник кинувся вперед із довгим мечем в руках, який небезпечно замерехтів у світлі свічки. Проте його удар був направлений не у Фалміна, а в Етто, який наче сардина викручувався на стільці, намагаючись його розстрощити. Удар невідомого воїна був швидким і точним. Меч пройшов прямісінько по рівній горизонталі й голова вбивці впала на землю, а тіло, в останніх агоніях обм’якло раз і назавжди.
— Сучий син! — крикнув Фалмін, відкинувши стола зі своєї дороги.
Тим часом вбивця кинув голову Етто до порталу, як підтвердження смерті замовленої персони. Чаклун наскочив зверху, цілячись в шию, але противник провернувся, опинився за спиною і вдарив одразу. Фалмін наосліп закинув меча за спину, відчув як по ньому пройшлося лезо опонента. Чаклун зробив пірует, провернувся на місці, але цей удар був відбитий напрочуд елегантним і спритним фінтом. Фалмін засопів від злоби, войовничо заричав. Противник весь час мовчав, наче зосереджуючись на кожному рухові свого опонента. Чоловік у масці напав, красиво провернувши меча знизу. Фалмін відставив ногу, лезо пройшло в декількох сантиметрах від стегна. Вони схрестили зброю, довго боролися. Здавалося, що противники майже однакові по силі й цей бій буде тривати вічно, але вбивця вирішив закінчити його хитрістю. Відбивши удар і збільшивши відстань, дістав вільною рукою з мішечка на поясі чорний порошок і сипнув в очі Фалміну.
— Я тебе… — чаклун не встиг договорити, коли йому підсікли ноги й повалили на землю. Очі сльозилися і нічого не були видно.
Противник, схилившись над Фалміном, уважно глянув на обличчя і меча опонента. Певно, він знав, з ким мав справу, адже був готовий до такого бою. Фалмін беззахистно водив руками по землі, намагаючись нащупати меча, але чоловік у масці відкинув його ногою в темний куток, пнув чаклуна в плече, поваливши назад на землю. Потім декілька разів стукнув чоботом по ребрах, прим'явши і, можливо, зламавши декілька. Чаклун застогнав, але зненацька вихопив кинджала й всадив в ногу покидька. Той заричав, схопив чорноволосого за волосся, вдарив об стіл; потім зацідив кулаком по обличчю, намагаючись відключити його, але той тримався, хоча перед очима бігали дивовижні кола. Все крутилося, а голова запаморочилася.
Невідомий чоловік у масці підійшов до безголового тіла Етто, навколо якого вже зібралася добряча кальобуха крові.