По живу і мертву воду
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Серия: Оксана Стожар #3
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: «КАМЕНЯР»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «По живу і мертву воду». Краткое содержание книги:
Головна тема роману «По живу і мертву воду» — життєдайність і сила ідей інтернаціоналізму, дружби народів. Ці ідеї, немов казкова жива вода, врятовують багатьох героїв книги, розкривають їм очі на правду, виводять з мороку людиноненависницької пропаганди.
До кабінету знову зайшов помічник. Від попереднього грайливого виразу на його обличчі не залишилося й сліду.
— Щойно одержано депешу…
Герц прочитав повідомлення. Лише три години тому недалеко від Братина було підірвано військовий ешелон. Із загону, що супроводжував ешелон, залишилося в живих тільки троє. Половину танків спалено, решта потребує капітального ремонту. Слід гадати, що в нападі на ешелон брав участь загін чисельністю понад сто чоловік. Біля залізничної колії знайдено велику кількість стріляних гільз, переважно німецького виробу. Нападники, очевидно, втрат не мали.
Це повідомлення приголомшило начальника гестапо, його побоювання підтвердились. Ось кому вони дають зброю…
— Зараз же розшукайте радника Хауссера, — тихо, не відриваючи очей від депеші, наказав Герц. — Хай він негайно прийде до мене.
Помічник цокнув каблуками.
— Хвилиночку! — зупинив його шеф. — Нехай Карл принесе мені картотеку оунівців.
Години через півтори з’явився Хауссер. Він застав начальника гестапо за роботою. Штурмбаннфюрер з пригніченим виглядом перебирав карточки, що стояли у вузенькій лакованій скриньці, і відкладав деякі з них набік. Він мовчки кивнув головою радникові й подав йому депешу.
Як тільки Хауссер прочитав про велику кількість стріляних гільз німецького виробу, він умить зрозумів, що цього разу на залізниці діяла якась бандерівська сотня. Мала відбутися важка розмова з штурмбаннфюрером.
— Що ви на це скажете, пане раднику? Дуже цікавить мене ваша думка, — могильним голосом запитав Герц, продовжуючи розглядати картки.
— Мені здається, що треба одержати більш детальне повідомлення про те, що сталося.
— Що вам неясно?
— Все досить незвичайне, загадкове…
— Ви вважаєте, що й цей ешелон могли знищити радянські партизани? Біля Братина? Там, де ніколи не траплялося нічого подібного?..
— Наскільки мені відомо, в Братинському лісі радянські партизани бували.
— Коли це було! Рік тому! Партизанів тоді було оточено й розгромлено дощенту. Більше вони й носа свого не показували в цьому лісі.
— Від них усього можна сподіватись…
— Тільки не цього. Партизани діють на залізниці малими групами. У нападі ж на ешелон біля Братина брало участь понад сто чоловік. Загін! І потім, чи ви звернули увагу на те, що, судячи з стріляних гільз, загін був майже цілком озброєний німецькими гвинтівками.
— Хто ж знищив ешелон? — досить невинно запитав Хауссер.
— Ті, кому за вашою, рекомендацією ми видаємо свою зброю та боєприпаси.
Радника Хауссера не так-то й легко було приперти до стіни.
— Я попрошу пана штурмбаннфюрера нагадати мені хоча б один випадок збройного нападу оунівців на наші військові ешелони.
— Досить цього одного випадку. Цілком! Ми втратили одинадцять танків разом з їх екіпажами! І мені відомо, що буквально декілька днів тому оунівці відправили в район Братина велику партію німецьких гвинтівок та боєприпасів для своїх загонів.
Хауссер ще раз прочитав депешу, пожував губами, сказав поблажливим тоном:
— Що ж, можу допустити, що сталося якесь неприємне непорозуміння…
— Непорозуміння! — вибухнув Герц. — Ви називаєте це непорозумінням!.. Так ось — ставлю вас до відома: я заарештую декількох відомих оунівців і повішу їх на площі міста, щоб отакі непорозуміння більше не повторювались. Крім того, розгромлю ту банду, яка брала участь у нападі на ешелон, знищу всіх до одного!
— І звільните Братинський ліс для радянських партизанів, — спокійно додав Хауссер. — До речі, саме бандерівці допомогли вам викурити більшовиків з цього лісу рік тому. Без їхньої допомоги ви б нічого не зробили.
— З цього не виходить, що ми повинні прощати їм таку нечувану підлість.
Судячи з усього, начальник гестапо твердо вирішив кинути сувору кару на голови оунівців. Радник знизав плечима й підвівся.
— Ви несете повну відповідальність за свої дії і можете робити, як вам заманеться. Єдине, на чому я наполягаю, повідомте про акцію, яку ви передбачаєте, своє начальство.
— Дякую за пораду. Це я вже зробив.
— Тоді все гаразд, пане штурмбаннфюрер, — примирливо посміхнувся Хауссер. — Думаю, що з цією справою особливо поспішати не треба. Я переконаний, що те, що сталося, не є наслідком нової політики оунівських керівників. Це, мабуть, сваволя якогось непоінформованого або недисциплінованого їхнього командира. В найкоротшому часі ви одержите незаперечні докази того, що самі оунівці суворо покарали всіх, хто був винен у цій трагічній пригоді.