Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Українські націоналістичні елементи, що об’єднувалися в різні політичні партії, організації та групи, і, насамперед, Українська військова організація (УВО) — ОУН — упродовж усього періоду свого існування намагалися виховувати українські маси в націоналістичному дусі, використовуючи національну ненависть до поляків, що формувалася століттями. ОУН, що знаходилася у підпіллі, жорстоко переслідувалася поляками за активну терористичну діяльність, спрямовану проти них.

На підтвердження своєї думки про те, що колоніальна політика польського уряду щодо українців західних областей загострювала національну ворожнечу між українцями і поляками, нарком згадував про події 1930–1931 рр. Він стверджував, що відвертий терор польського уряду проти українців у ці роки, який увійшов в історію під назвою «пацифікація», мав наслід-ком низку «відплатних» акцій, а саме вбивств українським населенням представників польської громадськості і влади, а також змусив ОУН організувати низку терористичних актів (вбивство директора департаменту Міністерства закордонних справ Голувка Т., міністра внутрішніх справ Пєрацького Б.).

Далі в доповідній записці йшлося про воєнний час. У 1939 р., після розгрому Польщі нацистською Німеччиною, гітлерівці, як зазначав С. Савченко, прибрали до рук українських націоналістів, котрі втекли з території Західної України, надали їм усіляких привілеїв і широко використали у боротьбі з поляками в ГГ. Поряд з цим, готуючись до війни проти СРСР, німці почали активно використовувати їх як шпигунів, диверсантів та терористів. Як нагороду за цю діяльність вони обіцяли «самостійну» Українську державу. Як показав перебіг подальших політичних подій, від часу вибуху радянсько-німецької війни гітлерівці не лише не виконали своїх обіцянок перед українськими націоналістами, а, навпаки, систематично і планомірно розпочали фізично знищувати тих з них, хто активно домагався від німців виконання ними даних обіцянок, як, наприклад, група ОУН Бандери.

У боротьбі проти українських націоналістів, продовжував автор доповідної записки, німці почали цього разу використовувати ті польські елементи, які охоче йшли на співпрацю з ними проти українців, надаючи їм у нагороду за це всілякі привілеї у вигляді посад в адміністративному і господарському апараті, безперешкодної торговельної діяльності тощо. Подібна політика німців значно загострила стосунки між українцями і поляками, які наприкінці 1942 — на початку 1943 рр. у багатьох місцевостях почали фізично знищувати одне одного.

Використовуючи ненависть українського народу до поляків за поневолення у минулому, угодовство і зраду в теперішній час, ОУН і особливо бандерівці намагалися повсюдно очолити боротьбу українців проти поляків. Своєю чергою поляки металися українським націоналістам за активну участь у розгромі німцями Польщі та терор проти польського населення. Нарком доповідав, що органи радянської держбезпеки мають у своєму розпорядженні документ, складений бандерівським керівництвом ОУН під назвою «Огляд політичного, суспільного, культурного та економічного становища на західноукраїнських землях за 1942 р.».