Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Знаю… — Швед невдоволено зітхнув. — Але з цим пораненням щось я розклеївся зовсім. Дружина під боком, родинне гніздечко, обід за розкладом, сімейні прогулянки… тепер я розумію, чому чоловіки так швидко перетворюються на ледачих неповоротких пузанів…
— А ви звикли до ризику, постійного перебування у русі і незалежності… — договорив замість нього Флемінг. — А перетворилися на батька сімейства. І тепер вас душить хандра…
— Не те щоб хандра… Така собі маленька хандруся, — гмикнув Швед. — Правда, на Елізабет мені грішити нічого. Вона з тих дружин, котрих можна брати із собою навіть на завдання. Але ж поки я цілком не одужаю…
— Ми давно знайомі з Елізабет, — раптом мовив Флемінг, спостерігаючи, як Маркова брова поповзла вгору. — Давно, з дитинства. Зростали разом. І я, хоч Ліззі — а саме так я її називав і вона страшенно за це сердилася на мене, — так от, хоч Ліззі і старша за мене на кілька років, я був у неї шалено, по-дитячому закоханий. Тепер я з подивом спостерігаю, як із маленької Ліззі у бузковій мереживній сукеночці вона перетворилася на чарівну леді Елізабет. І як це сталося — не розумію.
— Не забивайте собі голову, — Марко вдавано скрушно зітхнув. — Це сталося приблизно так само, як ви, мій друже, з маленького Янчика у куценьких штанцях перетворилися на справжнього лондонського денді, — сказав він, вказуючи Яну на крісло ближче до розпаленого каміна, від якого по всій вітальні розходилося благодатне тепло.
— І все ж таки Елізабет обрала вас, мій друже, не мене… — мовив Ян з інтонацією едемського змія. — Вас, іноземця, незнайомця…
— Можливо, тому, що не бачила моїх куценьких штанців, — відказав Швед. — І не бавилася зі мною у квача, — додав за мить. — Тоді б вона і мене, як вас, сприймала як брата, з яким ділила дитячі забави.
— Мушу сказати, Марку, з вами вона розквітла. Народила вам дитину… Ви пережили разом такі неймовірні пригоди…
Швед розвів руками.
— Навіть не знаю, що вам відповісти, Флемінгу… Кажуть, таке трапляється, коли люди знаходять одне одного, закохуються. Тоді починають відчувати одне одного навіть на відстані. У вас ще все попереду, мій друже, не хвилюйтеся.
— О… ні! — Ян заперечливо похитав головою. — Такої, як Елізабет Сеймур, більше не буде. Вона просто ІНША! Вона завжди була інша. У нашому бундючному британському світі усі жінки бажають лише одного: я народжу тобі купу дітей, а ти маєш мене забезпечити усім. По неділях ми разом ходитимемо до церкви і питимемо чай із моїми батьками… А далі я використовуватиму тих дітей як ланцюг, на якому триматиму тебе біля своєї спідниці аж до самісінької смерті… Оце і є та доля, якої бажає мені моя матуся. Про яке яскраве, динамічне, насичене пригодами життя може йти мова у такому випадку? — патетично вигукнув Ян. — У вас же з Елізабет все якось само собою сталося… Навіть народження доньки.
— Ну… — протягнув Марко. — Нам із Лізою просто пощастило. Однак, гадаю, це не тільки у британському світі — те, що ви змалювали, — засміявся він. — Там, звідки я родом…
— До того ж я вже якось казав вам, що не створений для родинного щастя, — перебив його Флемінг. — Я не створений для сім! і не можу бути вірним одній жінці навіть теоретично, подумки. Куди мені вже на все життя… Тому, власне, і здивований, як ви, Марку, разом із Елізабет можете поєднувати непоєднуване.
— Не повірите, Яне, для мене це теж велика таємниця, — розвів руками Швед.
— І все ж… Хотів би засвідчити леді Елізабет свою повагу… — повторив Флемінг.
— Зараз засвідчите, за вечерею, — на блідому обличчі Шведа вкотре з’явилася посмішка. — Ви ж повечеряєте з нами? Елізабет вкладає нашу доньку спати. Але, звісно, спуститься до нас, тільки-но маленька засне. Сідайте, Яне, вип’ємо по келишку, як ви кажете, отого бундючного бренді, поговоримо, поки Ліза не чує… Ви ж прийшли не просто так, маєте для мене якусь важливу інформацію? Але не хотів би обговорювати справи у присутності Лізи, поки не знатиму сам, у чому полягає суть справи. Вона завжди рветься їхати зі мною, розумієте?
Флемінг сів у крісло.
— Відчайдушна жінка! — промовив замислено.
Прийняв із рук Марка бренді, пригубив і, відкинувши голову, з насолодою засмакував благородний напій.
— А справи такі, мій друже, — мовив далі неспішно. — На вас чекає одна хороша справа і, б’юся об заклад, коли я вам розповім, у чому її суть, ви відчуєте, як ваша хандра забирається геть разом з усіма манатками.