Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Можливо, молода вродлива пані з дитиною у візочку — розрахунок на те, що Едіт зреагує на потенційну клієнтку, запросить до себе у фотостудію, заведе знайомство?
Минали дні, тижні, а незнайомка з дівчинкою у візочку все прогулювалася тротуаром у певний день і час, не звертаючи жодної уваги на вивіску фотостудії Едіт Тюдор-Харт, наче тієї й не існувало зовсім.
Іноді зупинялася, поправляла малечі подушечку чи подавала іграшку, але завжди робила це невимушено, природно, без жодної напруги…
Зрештою Едіт переконалася: то був її традиційний променад і ніяка вона не засланка.
Отож, можна було спробувати.
Ця стратегія уже кілька разів приносила свої результати, й Едіт була цілком задоволена тим, як завдяки її чуттю, інтуїції та красномовству випадкові перехожі, отакі ж, як ця миловидна пані, ставали клієнтками її фотостудії, а далі переходили у розряд добрих знайомиць, заходили до Едіт разом із чоловіками на чай, теревенили про те і се…
Едіт тим часом зондувала їх поглядом, промацувала їхні переконання, заводила обережні розмови, ніби випадково цікавилася політичними уподобаннями своїх співрозмовників… Мала для того наперед заготовлені інструкції та шаблони, але й імпровізувала з задоволенням, тож жодна з її відвідувачок не могла б запідозрити Едіт у нещирості чи підловити на повторюванні. Та все ж пошук, ретельний відбір, фільтрування і вербування підходящих осіб було нелегким завданням, бо потребувало витримки і неабиякої обережності. Під маскою привітної фотографині, дружини успішного лікаря, що мала власну справу, діяти було легко. Ніхто в Едіт Тюдор-Харт не мав запідозрити радянську агентку. Ніхто не мав одразу розгадати, що пропозиція зробити чудесний дитячий портрет — лише перший етап елегантної і витонченої маніпуляції; ніхто не мав одразу второпати, куди вона хилить і до чого схиляє…
Едіт працювала як одержима: під виглядом папок з інформацією про своїх найкращих клієнтів вона складала акуратні, лише їй зрозумілі детальні досьє та описи, відзначаючи у своїх записах, що у тій чи іншій родині її зацікавило найбільше: будинок, діти, статки, прихильності, уподобання господаря дому, слабкості господині…
Для сторонніх чи випадкових очей ці записи мали просте пояснення: вона, Едіт Тюдор-Харт — справжній митець, професіонал своєї справи. Їй потрібен детальний портрет клієнта, потрібно знати його внутрішній світ, аби світлина вдалася якнайкраще, щоб ракурс був підібраний найвигідніше…
Едіт, поміж тим, і не робила особливого секрету зі своїх досліджень, малювала ескізи тла, на якому планувала фотографувати саму дитину, матір із дитям чи усе сімейство, узгоджувала із клієнтами кожну деталь, перетворюючи процес підготовки до фотографування у захопливе дійство, що займало понад тиждень, поки вона створювала декорації та підшуковувала відповідні аксесуари.
Такий ексклюзивний і продуманий підхід до справи коштував для замовників немало, однак імпонував її заможним клієнтам, лестив, тішив їхнє самолюбство. Деякі навіть підписували із Едіт угоду про те, що створене нею тло, використане для їхньої світлини чи сімейного портрету, в жодному разі не з’явиться у тому чи іншому вигляді на знімках інших замовників. А тому фотографування перетворювалося на безкінечні, затягнуті розмови, узгодження, чаювання. Приходячи до її студії, вони відкривалися перед нею, наче малі діти, вибовкували усе або майже усе…
Таким чином заможні лондонці знали: гарний, детально продуманий родинний чи дитячий портрет можна зробити лише у фотостудії Едіт Тюдор-Харт. Сама ж Едіт намацала золоту жилу і для забезпечення власної фінансової незалежності, і для справи.
Цікаво, що сказала б про її фотостудію оця красуня? Чи оцінила б вона її майстерність? Чи піддалася б на її маніпуляції?
«Англійська троянда», як подумки Едіт охрестила незнайомку, поміж тим, була сьогодні не сама, а у товаристві молодого, вельми приємного чоловіка. Він неквапно котив перед собою візочка з дівчинкою, щось розповідав своїй супутниці — такий же елегантний, усміхнений, їй під стать.
Ці двоє виглядали цілковито поглинутими розмовою та одне одним. Отже, не брат… і не просто близький родич. Надто багато уваги він приділяє своїй супутниці, надто ніжно торкається її руки… Тому… певно, чоловік.
Невже так буває?
Едіт закусила губу.
Отже… чоловік. Цікавий екземпляр…
Його обличчя видавалося їй знайомим. Десь вона уже бачила цього красунчика. Цікаво, який рід занять може мати чоловік такого віку, аби утримувати красуню-дружину і дитя? Які його статки, вплив, авторитет?