Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Я хочу доручити йому одну досить незвичайну роботу. Дуже незвичайну. Я не хочу розповідати, в чому вона полягає, але запевняю тебе, що в ній немає нічого протизаконного або такого, що може створити проблеми тобі чи Ідрісу Хіді.
Курдо Баксі пильно подивився на Мікаеля Блумквіста.
— Зрозуміло. Значить, розповідати, про що йдеться, ти не хочеш.
— Чим менше людей знатиме, тим краще. Твоя допомога мені потрібна для того, щоб Ідріс погодився зі мною зустрітися і вислухати мою пропозицію.
Курдо трохи подумав, потім підійшов до письмового столу і відкрив записник. Через хвилину він знайшов телефон Ідріса Хіді і підняв слухавку. Розмова велася курдською. З виразу обличчя Курдо Мікаель бачив, що почалася вона із звичайних вітальних фраз і балачки ні про що. Потім Курдо посерйознішав і став викладати свою справу. Через деякий час він звернувся до Мікаеля.
— Коли ти хочеш з ним зустрітися?
— Якщо підходить, у п’ятницю, в другій половині дня. Запитай, чи можна мені прийти до нього додому.
Поговоривши ще трохи, Курдо поклав слухавку.
— Ідріс Хіді живе в передмісті Анґеред, — сказав він. — У тебе є його адреса?
Мікаель кивнув.
— У п’ятницю він буде вдома близько п’ятої і охоче з тобою зустрінеться.
— Дякую, Курдо, — сказав Мікаель.
— Він працює в Сальгренській лікарні прибиральником.
— Я знаю.
— Читаючи газети, важко не помітити, що ти замішаний у цій історії із Саландер.
— Правильно.
— У неї стріляли.
— Точно.
— Здається, вона лежить у Сальгренській лікарні.
— І це правильно.
Курдо Баксі теж просто так не проведеш.
Він розумів, що Блумквіст задумав якусь аферу, адже він цим славиться. Близькими друзями вони не були, але ніколи не сварилися, і Мікаель завжди з готовністю приходив на допомогу Курдо, якщо виникала необхідність. Коли їм доводилося бачитися на якому-небудь святі або в ресторані, вони завжди випивали разом по келиху-другому пива.
— Я не виявлюся втягнутим у щось, про що мені слід було б знати? — спитав Курдо.
— Ні, ні в що втягнутий ти не будеш. Твоя роль полягала лише в тому, щоб познайомити мене з одним з твоїх знайомих. І я повторюю… я не проситиму Ідріса Хіді про щось протизаконне.
Курдо кивнув. Такого запевнення йому було досить. Мікаель підвівся.
— Я твій боржник.
— Ми вічно ходимо один в одного у боржниках, — відповів Курдо Баксі.
Хенрі Кортес поклав слухавку і так голосно затарабанив пальцями по письмовому столу, що Моніка Нільссон поглянула на нього, сердито звівши брови. Легко було помітити, що він глибоко поринув у власні думки. Оскільки Моніка взагалі перебувала в крайньому роздратуванні, вона вирішила не дозволяти собі зганяти серце на Хенрі.
Моніка Нільссон знала, що Блумквіст безперервно шушукається з Кортесом, Малін Ерікссон і Крістером Мальмом з приводу історії Саландер, а на них з Лоттою Карім звалилася вся чорна робота з підготовки наступного числа журналу, який, як пішла Еріка Берґер, залишився без справжнього керівництва. Про Малін, звичайно, нічого поганого не скажеш, але їй бракує навиків і тієї ваги, що мала Еріка Берґер. А Кортес ще просто хлопчисько.
Роздратування Моніки Нільссон було викликане не тим, що вона почувала себе обійденою і жадала взяти участь у їхніх справах — цього їй хотілося б в останню чергу. До її завдання входило збирати для «Міленіуму» відомості про діяльність уряду, Риксдагу і державних організацій. Робота їй подобалася, і вона знала її «від і до». Крім того, у неї була безліч інших обов’язків — вона вела щотижневу колонку в профспілковій газеті, займалася різною суспільною роботою для «Міжнародної амністії» і так далі. Тільки того їй і не вистачало, щоб виконувати обов’язки головного редактора «Міленіуму» і працювати як мінімум по дванадцять годин на день, жертвуючи вихідними і своїм вільним часом.
Разом з тим вона відчувала, що в «Міленіумі» щось змінилося. Журнал раптом зробився чужим. У чому саме річ, вона сказати не могла.
Мікаель Блумквіст поводився із звичайною безвідповідальністю, раз у раз вирушав у якісь таємничі поїздки і з’являвся на роботі, коли йому заманеться. Правда, він був співвласником «Міленіуму» і міг сам визначати, що йому робити, але все-таки і йому не завадило б виявити трохи більше дисциплінованості.
Крістер Мальм був другим співвласником, що залишився в журналі, проте чи був він на робочому місці, чи у відпустці, допомоги від нього було однаково мало. Він, поза всяким сумнівом, був талановитий і справлявся з керівництвом, коли Еріка зовсім не мала часу або їздила відпочивати, але при цьому в основному проводив у життя рішення, прийняті кимось іншим. Крістер був незамінний, коли справа торкалася графічного дизайну і презентацій, але абсолютно безпорадний, коли йшлося про планування журналу.