Повітряний замок, що вибухнув

— Гаразд. Тут говориться про те, що поліція перевіряє, чи замішана Лісбет Саландер у торгівлі анаболічними стероїдами. Цей матеріал якось пов’язаний з учорашньою статтею із Сьодертельє, де теж знайшли анаболіки?

— Наскільки мені відомо, ні. Ця історія з анаболіками має стосунок до її контактів з боксером. З Паоло Роберто і його знайомими.

— Хіба Паоло Роберто займається анаболіками?

— Що? Ні, звичайно, ні. Йдеться в основному про боксерське середовище. Саландер займається боксом в одному з клубів району Сьодер, де товчуться різні темні особи. Але це точка зору поліції, а не моя. У них там десь виникла думка, що Саландер може бути замішана в торгівлю анаболіками.

— Значить, у матеріалу немає жодної реальної основи, а це швидше чутки?

— Те, що поліція розглядає таку можливість, не чутки. Мають рацію вони чи ні, мені невідомо.

— Гаразд, Юханнесе. Я хочу, щоб ви розуміли — те, що я зараз з вами обговорюю, ніяк не пов’язане з моїми стосунками з Андерсом Хольмом. Я вважаю вас чудовим журналістом. Ви добре пишете і вмієте виділяти важливі деталі. Інакше кажучи, стаття хороша. Проблема лише в тому, що я не вірю в її зміст.

— Запевняю вас, там усе правильно.

— Я поясню вам, чому стаття помилкова в корені. Звідки надійшли відомості?

— З джерела в поліції.

— Від кого саме?

Юханнес Фріск завагався — суто автоматично. Як і будь-який журналіст у світі, він не хотів видавати своє джерело. З другого боку, Еріка Берґер була головним редактором і, таким чином, однією з небагатьох людей, хто мав право вимагати від нього такої інформації.

— Від поліцейського з відділу боротьби з насильницькими злочинами, його звуть Ханс Фасте.

— Хто кому телефонував: він вам чи ви йому?

— Він телефонував мені.

Еріка Берґер кивнула.

— Чому, як ви думаєте, він вирішив вам зателефонувати?

— Я кілька разів брав у нього інтерв’ю під час розшуків Саландер. Він знає, хто я такий.

— І він знає, що вам двадцять сім років, що ви тимчасовий співробітник і вас можна використати, якщо йому треба опублікувати інформацію, якою хоче поділитися прокурор.

— Так, я все це розумію. Але до мене надійшов сигнал із слідчого відділу поліції, я поїхав, попив каву з Фасте, і він видав мені інформацію. Процитований він точно. Як же я мав учинити?

— Я впевнена, що ви все процитували точно. Далі повинно було статися таке: ви несете інформацію Андерсові Хольму, який іде до мене в кабінет, пояснює ситуацію, і ми разом вирішуємо, як нам бути.

— Розумію. Але я…

— Ви передали матеріал Хольму, який є керівником інформаційного відділу. І діяли правильно. Порушив ланцюжок Хольм. Але давайте проаналізуємо ваш текст. По-перше, чому Фасте хоче, щоб ця інформація просочилася в пресу?

Юханнес Фріск знизав плечима.

— Ви не знаєте чи вам однаково?

— Я не знаю.

— Гаразд. Якщо я стверджуватиму, що весь матеріал брехня і Саландер не має жодного стосунку до анаболічних стероїдів, що ви на це скажете?