Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Мікаель Блумквіст прочитав матеріал Даніеля Улофссона і вивчив паспортну фотографію Ідріса Хіді. Потім зайшов через Інтернет в Архів ЗМІ, вибрав звідти кілька статей, на яких базувався Улофссон, уважно прочитав їх і надовго задумався. Навіть закурив сигарету — щойно пішла Еріка Берґер, заборона на куріння в приміщенні редакції швидко дала тріщину, а Хенрі Кортес навіть відкрито залишав у себе на столі попільничку.
Під кінець Мікаель дістав сторінку, яку Даніель Улофссон присвятив доктору Андерсові Юнассону. Текст він читав, дуже суплячи лоба.
У понеділок машини з номером, що включав літери «КАБ», Мікаель Блумквіст не побачив і стеження не відчув, але вирішив не ризикувати. Від Академічного книжкового магазину він пройшов до бічного входу в універмаг «НК» і відразу ж вийшов назад через головний вхід — стежити за ким-небудь в універмазі було над людські сили. Обидва його мобільних телефони були відключені. Мікаель пройшов через торговельну галерею до площі Густава Адольфа і повз будинок Риксдагу попрямував до Старого міста. Наскільки він міг бачити, ніхто за ним не йшов. Поблукавши по маленьких вуличках, він опинився біля потрібного будинку і подзвонив у двері видавництва «Свартвітт».
Було пів на третю пополудні. Мікаель прийшов без попередження, але редактор Курдо Баксі виявився на місці і просяяв, побачивши гостя.
— Вітаю, — привітно сказав Курдо Баксі. — Чому ти тепер ніколи до нас не заходиш?
— Ось я і зайшов, — відповів Мікаель.
— Так, але ти не з’являвся років зо три.
Вони потисли один одному руки.
Мікаель Блумквіст знав господаря кабінету з 80-х років і був одним з тих, хто надавав Курдо Баксі практичну допомогу, коли той починав випускати антирасистський журнал «Свартвітт» — «Чорно-біле», — ночами тиражуючи його піратським способом у Центральному об’єднанні профспілок (ЦО). Застукав Курдо майбутній мисливець за педофілами в організації «Врятуйте дітей» Пер-Ерік Острьом, який у 80-ті роки був секретарем комісії ЦО. Якось пізно вночі зайшовши до копіювального центру, Острьом побачив там стоси сторінок першого числа «Свартвітт» разом з вочевидь пригніченим Курдо Баксі. Острьом поглянув на непоказну обкладинку і сказав, що такий вигляд, чорт забирай, журнал не може мати. Потім він намалював логотип, який згодом п’ятнадцять років прикрашав «Свартвітт», аж поки журнал припинив своє існування, перетворившись на книжкове видавництво «Свартвітт». Мікаель у той час переживав огидний період, працюючи в ЦО піарником, — це був єдиний раз, коли він долучився до інформаційної сфери. Пер-Ерік Острьом умовив його прочитати коректуру і трохи допомогти журналу «Свартвітт» з редагуванням. Відтоді Курдо Баксі і Мікаель Блумквіст стали друзями.
Мікаель Блумквіст усівся на диван, а Курдо Баксі приніс каву з автомата, що стояв у коридорі. Вони трохи погомоніли про різні дурниці, як це зазвичай буває, якщо люди давно не бачилися. Правда, їм раз у раз доводилося перериватися, коли в Курдо дзвонив мобільний телефон і він коротко відповідав курдською або, можливо, арабською або якоюсь іншою незрозумілою Мікаелю мовою. Так бувало і під час минулих візитів Мікаеля у видавництво «Свартвітт» — люди телефонували з усіх кінців світу, щоб поговорити з Курдо.
— Дорогий Мікаелю, у тебе заклопотаний вигляд. Що в тебе на думці? — поцікавився врешті-решт Курдо Баксі.
— Ти не міг би на п’ять хвилин відключити мобільний телефон, щоб нас не переривали?
Курдо виконав прохання.
— Гаразд… мені потрібна допомога в одній важливій справі, причому негайно, і це має залишитися між нами.
— Розповідай.
— У вісімдесят дев’ятому році до Швеції з Іраку прибув курдський біженець на ім’я Ідріс Хіді. Коли йому загрожувала висилка, твоя родина йому допомогла, внаслідок чого він з часом отримав посвідку на проживання. Я не знаю, допомагав йому твій батько чи якийсь інший родич.
— Ідрісу Хіді допомагав мій дядько Махмуд Баксі. Я знаю Ідріса. Що тобі від нього треба?
— Він зараз працює в Ґетеборзі. Мені потрібна його допомога в одній простій справі, і я готовий йому заплатити.
— Що це за справа?
— Курдо, ти мені довіряєш?
— Авжеж. Ми завжди були друзями.