Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Народившись у 1950 році в місті Мозул, на півночі Іраку, Ідріс Хіді вивчився на інженера і в 70-ті роки своєю працею сприяв економічному стрибкові країни. У 1984-му він почав працювати вчителем у будівельно-технічній гімназії в Мозулі. До політичних активістів він не належав, але, на жаль, був курдом і в Іраку Саддама Хусейна підпадав під визначення «потенційний злочинець». 1 жовтня 1987 року батька Ідріса Хіді заарештували за підозрою в курдській політичній активності. У чому саме полягав злочин, не уточнювалося, але його було страчено як зрадника батьківщини, ймовірно, в січні 1988 року. Двома місяцями пізніше іракська таємна поліція заарештувала Ідріса Хіді, якраз коли він тільки починав урок з теорії опору матеріалів для мостових конструкцій. Його відвезли до в’язниці за межами Мозула, де протягом одинадцяти місяців дуже катували з метою змусити зізнатися. Яких зізнань від нього чекали, Ідріс Хіді ніяк не міг зрозуміти, і тортури, відповідно, тривали.
1 березня 1989 року дядько Ідріса Хіді заплатив місцевому лідеру партії Баас суму, що відповідала п’ятдесяти тисячам шведських крон. Це визнали достатньою компенсацією за шкоду, завдану Ідрісом Хіді іракській державі. Через два дні його звільнили і віддали під опікування дядька. Вийшовши з в’язниці, він важив тридцять дев’ять кілограмів і не міг ходити — перед звільненням йому розтрощили ліве стегно, щоб він не міг надалі бігати і вигадувати нові витівки.
Протягом кількох тижнів Ідріс Хіді був між життям і смертю. Коли він поступово прийшов до тями, дядько перевіз його в село, за шістдесят кілометрів від Мозула. За літо він оклигав і так зміцнів, що навчився пристойно пересуватися на милицях. Питання про те, що йому робити далі, залишалося відкритим. У серпні він несподівано отримав звістку про те, що таємна поліція схопила двох його братів. Більше Ідріс Хіді їх так і не побачив. Він припускав, що обидва спочивають під якоюсь купою піску під Мозулом. У вересні дядькові стало відомо, що Ідріса Хіді розшукує поліція Саддама Хусейна. Він прийняв рішення звернутися до анонімного бариги, який за винагороду, що відповідала тридцяти тисячам шведських крон, переправив Ідріса Хіді через кордон з Туреччиною і, за допомогою фальшивого паспорта, далі до Європи.
19 жовтня 1989 року Ідріс Хіді приземлився в стокгольмському аеропорту Арланда. Він не знав жодного слова по-шведськи, але, згідно з отриманою інструкцією, відразу звернувся до поліції і ламаною англійською мовою попросив політичного притулку. Його перевезли до табору для біженців у Весбю, в Уппланді, де він і перебував наступні два роки, поки Державне міграційне управління не вирішило, що в Ідріса Хіді немає достатніх підстав для отримання посвідки на проживання в Швеції.
До того моменту Ідріс Хіді вивчив шведську мову і йому була надана медична допомога з приводу покаліченого стегна. Його двічі прооперували, і він уже міг пересуватися без милиць. За цей час у Швеції пройшла масштабна дискусія з питання про долі біженців, на табір біженців було вчинено замах, і Берт Карлссон заснував партію «Нова демократія».
В останню мить Ідріс Хіді отримав нового адвоката, який виступив з розповіддю про його ситуацію, чим і забезпечив йому місце в Архіві ЗМІ. До вирішення долі Ідріса Хіді підключилися інші курди, що мешкали в Швеції, зокрема члени бойової родини Баксі. Почалися мітинги протесту і посипалися петиції на адресу міністра з питань імміграції Біргіт Фріґґебу. Все це дістало таке широке висвітлення в ЗМІ, що Державне міграційне управління змінило своє рішення і Хіді отримав посвідку на проживання з правом роботи в королівстві Швеція. У січні 1992 року він покинув табір для біженців цілком вільною людиною.
Після звільнення з табору для біженців перед Ідрісом Хіді постали нові проблеми. Йому треба було знайти роботу, одночасно продовжуючи доліковувати хворе стегно. Ідріс Хіді швидко зрозумів, що його чудова освіта інженера-будівельника, багатолітній послужний список і університетські оцінки зовсім нічого не значать. У наступні роки він працював рознощиком газет, водієм таксі, мив посуд і прибирав приміщення. Від роботи рознощика газет Хіді був змушений відмовитися — він просто не міг у потрібному темпі підніматися сходами. У професії водія таксі йому подобалось усе, за винятком двох речей: він абсолютно не знав доріг в околицях Стокгольма і не міг сидіти на місці більше години поспіль — біль у стегні ставав нестерпним.
У травні 1998 року Хіді переїхав до Ґетеборґа. Сталося це з тієї причини, що один далекий родич зглянувся над ним і запропонував йому постійну роботу в клінінговій фірмі. Працювати повний день Ідріс Хіді просто не міг, і його призначили на півставки на посаду керівника прибиральниць у Сальгренській лікарні, з якою фірма давно співпрацювала. Він займався рутинними справами і легкою роботою — шість днів на тиждень драїв підлогу в кількох коридорах, включаючи коридор 11-С.