Авантюра XL
- Автор: Чапай Артём
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-886-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Авантюра XL». Краткое содержание книги:
Нове видання доповнено оповіданнями про те з подорожі, що не ввійшло до першої публікації. Написано в експериментальному стилі, з відчутними впливами інтернету й молодіжного сленгу.
— Не думай, що я поїхав з дому тільки заради грошей, — сказав він. — Там іще й просто було страшно. Через банди. Pandillas. Вони тримають усе місто. Ти можеш їхати в автобусі. А підійде один і сяде навпроти тебе. І тільки так очима покаже тобі: «Давай, виходь». І мусиш виходити.
— Чому? В автобусі, серед людей, безпечніше!
— А ти ніколи не знаєш, скільки їх, — спокійно пояснив Елвін. — Може, півавтобуса. Тому виходиш на наступній зупинці. Там їх кілька чоловіків. Ідеш із ними за ріг. І віддаєш усе, що маєш. Вертаєшся додому й радієш, що не вбили.
Якось у березні я поїхав зі студентами-активістами до Вашингтона. На акцію проти війни в Іраку. Автобус нам надали безкоштовно. В акції брали участь кілька десятків тисяч людей. У Вашингтоні якісь байкери-реднеки рвалися до нас повз поліцейські кордони з криками. «Commie, traitor, bitch!»[89] — кричали вони.
А ми співали з Боба Ділана:
Коли я повернувся через тиждень, у St. Mary’s саме розганяли тих, хто не був активістом.
Елвін лупав своїми великими дитячими очима. Він розумів, що в нього проблеми, — проте не розумів, за що. За ці місяці я пробував навчити його трохи розмовляти англійською, давав завдання «додому» — проте, крім цифр, він так нічого й не вивчив. Та й то. Питав мене, чому два різні числа, thirty та forty, звучать англійською однаково. У його вимові вони й справді звучали однаково.
— Скажи Елвіну, що через тиждень йому треба виселитися! — сказала мені дівчина-координатор. І додала різким голосом: — This is not a homeless shelter!
«Це не притулок для бездомних». Я потім багато про цю фразу думав. Бо St. Mary’s таки перетворилася на притулок для бездомних. Вони вдавали із себе активістів, подібних до приїжджих студентів, представників середнього класу. Проте бездомні, звісно, не надто працювали на благо спільноти: бездомні мусили виживати.
У мене сяк-так виходило вдавати із себе активіста. Допомагало в мімікрії те, що я білий європеєць. Я залишився. Елвіна виселили разом із двома десятками тих, хто не був активістом із середнього класу.
Елвін майже не користувався інтернетом, а я не мав мобільного, тож на певний час ми втратили зв’язок.
За наступні кілька місяців після того, як Елвіна вигнали, у St. Mary’s відбулися зміни: тепер тут уже офіційно селили бездомних. Бо активісти під час останніх весняних канікул просто не приїхали. Від урагану минуло майже два роки, тема в пресі більше не звучала. Мабуть, активісти думали, що Новий Орлеан давно відновлено. Вони дуже помилялися.
Улітку в Новому Орлеані стояла липка спека. Я після роботи сидів на ґанку колишньої школи та курив. Намагався рухатися якнайменше.
З боку центру приїхав на велосипеді Елвін. Велосипед здавався завеликим для нього.
— Елвіне! — зрадів я.
— Привіт! Я вже втретє приїжджаю! Ніяк тебе не застану!
— Hermano! — Ми поплескали одне одного по плечах. «Мексиканці» називали мене братом, і мене це тішило.
— Який я радий тебе бачити, Елвіне! Як твоя англійська?
Коли його виселяли, він попросив написати йому в блокноті деякі фрази.
— Та не дуже, — відвів погляд Елвін.
Я знав: йому й іспанською важко читати. Не книжна людина.
Виявляється, вони з кільканадцятьма співвітчизниками винайняли будинок. Дуже дешево виходило. Елвін запросив до себе.
Там не було меблів, тільки старі матраци на підлогах усіх кімнат. Стіни обдерті до каркасу.
Це був один із затоплених, згодом не відновлених будинків. Таких у чорному районі досі стояли сотні.
— Якщо хочеш, переселяйся до нас, — запропонував Елвін.
Я подякував і сказав, що подумаю.
Ми випили по кілька бляшанок пива й сиділи на бровці біля заправки, де й купили те пиво. Дитячі очі Елвіна блищали:
— Або приходь якось у неділю. Ми по неділях проститутку приводимо. Чорну.
Тільки іспанською кажуть «коричнева». Puta morena, сказав Елвін.
— Вона наркоманка. За двадцять доларів вона тобі що хочеш зробить. Хочеш, у сраку. Хочеш, стане на коліна й буде тобі смоктати.
Тільки іспанською кажуть «лизати». Lamar, сказав Елвін.
Я подякував і сказав, що подумаю.
Я бачив якось ту проститутку. Це була негритянка років під п’ятдесят, дуже товста і з целюлітом. Казали, що вона джанкі. У районі було багато джанкі, але переважно вони дуже худі.
89
«Комуняка, зрадник, сука!» (англ.)
90
За загрозу дитині, / Яка ще й не жила, / Ви не варті, щоб кров / У ваших жилах текла (англ.). — Переклад Миколи Байдюка.