Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Ця робота не йшла ні в яке порівняння з тим, чим вона займалася у Відні, працюючи у комуністичному підпіллі. Вона наче піднялася на кілька щаблів, сягнула тієї, незримої оку простих австрійських партійців, еліти професіоналів…
У Лондоні перед Едіт стояло єдине завдання — знаходити можливих кандидатів для вербовки, зацікавлених у співпраці з радянською лондонською резидентурою; змістовних, освічених, цікавих, амбітних людей…
Скоро Едіт перевершила саму себе, бо за кілька місяців доля на британській землі усміхнулася їй ще ширше.
Спілкуючись із можливими кандидатами на вербовку «поміж краплями», Едіт Сушицька зуміла закрутити голову добропорядному англійцю, доктору медицини Алексу Тюдору-Харту, який щиро співчував Комінтерну, і зовсім скоро стала місіс Едіт Тюдор-Харт, законною дружиною шанованого лондонського лікаря.
Тепер вона могла жити так, як їй заманеться, і прикриттям для своєї підпільної роботи вибрала досить елегантне заняття — відкрила фотостудію, що спеціалізувалася на виготовленні дитячих портретів.
Колишня Едіт Сушицька зникла назавжди і тепер гер Отто фон Фраузе нізащо не упізнав би у цій витонченій англійській леді дівчину, яка знімкувала убогих мешканців віденських нетрів, за якою він місяцями вів спостереження, аби переконатися, що вона годиться для більш змістовної роботи, ніж безглузда агітація віденського комуністичного підпілля, з якою пристрасно кохався у купе потяга за півгодини до його відправлення, піддавшись раптовому сплеску почуттів — вперше і, сподівався, востаннє, бо мав надію, що їхні дороги, навіть попри найжагучіше бажання усе повторити, ніколи більше не перетнуться.
Коньяк у прозорому кришталевому келишку на тлі полум’я видавався дорогоцінним топазом. Вигравав благородними горіховими відтінками у руці старого Сеймура, а той не поспішав його смакувати, наче занурився у якісь свої думки чи спогади…
Сидів, присунувши крісло до каміну, одягнутий у просторий домашній кардиган, що, подібно до вірного собаки, чекав на свого господаря тут, у шафі його спальні у лондонського маєтку: оксамитовий, синій із чорним коміром, не побитий міллю, абсолютно пристойний, такий, наче його тільки учора пошили по фігурі Шведового тестя. Вочевидь, Сеймур не змінювався суттєво за час перебування у Стамбулі — не гладшав і не худ, тому і решта його елегантного, стриманих кольорів добротного одягу, який покоївка для нього провітрила й напрасувала (власне, робила це кожних три місяці), була до послуг господаря, що повернувся зі Стамбула додому лише з невеликою валізкою.
Уже немолодий, втомлений довгим переїздом, Річард Сеймур навіть із виду не скидався на того, ким був насправді — на людину, яка усе своє життя присвятила шпигунським іграм далеко від батьківщини.
Амплуа залюбленого у свою справу дивакуватого археолога, простацький, а іноді і зовсім кумедний вигляд приховували його гострий розум, набуту за роки роботи у розвідці спостережливість, уміння бачити, аналізувати й робити висновки швидше, ніж їх зроблять інші. Відділяти головне від другорядного у хитросплетіннях шпигунських ігор, а у тому головному уміти знайти пріоритет для нього було просто, наче лузати соняшникове насіння. Лавірувати між вимогами лондонської контори та реальними потребами стамбульської резидентури, вибивати на то фінансування, провадити роботу так, щоб для усіх союзників бути за першого друга і порадника, а для себе чітко фільтрувати людей, їхні слова та вчинки; уміння, як говорив сам Річард Сеймур, «їсти слона частинами» допомагало йому залишатися незмінним і незамінним щоразу, коли очолити стамбульське бюро знаходився молодший кандидат.
Він умів кожного збити з пантелику. Сеймура ж ніхто збити з пантелику не міг.
А далі він вкотре демонстрував усе ті ж упевнені результати, що і десять чи п’ятнадцять років тому: чіткі розвіддані, які надавала його стамбульська резидентура, аналіз перехопленої інформації союзників і ворогів, бачення причинно-наслідкових зв’язків та картини в цілому. Зв’язки, запасні зв’язки, запасні зв’язки зв’язків, розгалужена мережа реальних агентів, яку він створив не за одне десятиліття, та купа обманних, фальшивих ходів, у хитросплетіннях яких знався тільки він один; насиджене поле для гри від Стамбула до Туманного Альбіона, з якого вибити Сеймура було неможливо.
Для МІ-6 він був безцінним «золотим запасом». Тож у Лондоні усе це додавало йому ореолу легенди.
Він написав, що у справах прибуде на кілька днів до Лондона, але одразу зазначив, що зупиниться у готелі, щоб не створювати зайвих клопотів Елізабет. Лише хоче побачитися з онучкою, має справу до Марка та візьме дещо з одягу, бо волочити набиті лахами валізи із самого Стамбула — то повна дурня.