Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Можна відрізнити певні типи уявлень про розкривання Ізіди. Насамперед, у деяких із них йдеться про розкриття статуї Ізіди-Артеміди. Такою є гравюра Торвальдсена (іл. 1), яка прикрашає присвяту Ґьоте німецького перекладу книги Александра фон Гумбольдта «Нарис географії рослин»[840]. Тут Аполон, бог поезії, розкриває статую Природи, біля ніг якої лежить книга Ґьоте «Метаморфоза рослин». Ґьоте сам прокоментував цей малюнок, кажучи, що він дає зрозуміти, що поезія здатна підняти покривало Природи[841]. Те саме стосується гравюри Гоґарта і Фюслі, про яку ми зараз будемо говорити. Вона наголошує дивний характер уявлення про Природу. Водночас, інші художники звільняються від цього застиглого образу та насмілюються зобразити живу молоду жінку, хоча й у традиційний спосіб зображують її з багатьма грудьми. Саме такими є малюнки, які ми будемо розглядати далі.

Існують, також, гравюри, на яких покривало Ізіди знімає якийсь алегоричний персонаж, тоді як на інших гравюрах наголос робиться на повазі до таємниці. Зображення розкриття вперше з’являється, вочевидь, на фронтисписі (іл. 9) книги Блазіуса «Anatome animalium» (1681)[842]. Тут можна побачити Науку, представлену у образі молодої жінки, із полум’ям на голові — символом бажання знати[843], із лупою та скальпелем у руках, яка розкриває жінку із чотирма грудьми. Природа також має на своїх грудях символи семи планет. На правій руці, яка тримає скіпетр, сидить яструб, що нагадує про перші зображення Природи[844]. Навколо неї, також, зібралися різні тварини, а біля її ніг можна побачити двох путі[845], що символізують наукову працю: один розчленяє тварину, інший досліджує її нутрощі, дивлячись на Природу із захопленням.

Антоній ван Левенгук зіграв важливу роль в історії біології завдяки використанню мікроскопу, який він не винаходив, проте який ним був істотно вдосконалений. Частину своїх відкриттів, зокрема, одноклітинних організмів, він виклав у листах до Академій Лондона та Парижа. Ці листи він об’єднав у книги, одна з яких називається «Arcana Naturae detecta» — «Таємниці розкритої природи»[846]. Майже всі фронтисписи книг Левенгука зображують розкриття Ізіди-Природи Філософією чи Нукою про природу. З усіх цих численних гравюр я звернуся лише до тієї, що міститься на початку його книги «Anatomia seu interiora rerum», що вийшла друком у 1687 році (іл. 10)[847]. Тут Ізіда-Артеміда, видається, розкриває саму себе, тримаючи покривало у своїй лівій руці, проте старий, який, можливо, повинен зображати Старика-Час, також знімає з неї покривало[848]. Природа має п’ять грудей. Вона тримає у своїй нахиленій правій руці ріг достатку, з якого вислизають, поміж інших, квіти, жаба, змія, метелик. Справа від Ізіди ми бачимо жіночий персонаж, який зображує, цілком ймовірно, Філософію або Науку про природу. Під своєю правою рукою ця жінка тримає книгу, на обкладинці якої намальований сфінкс. Сфінкс символізує тут проникливість, яка розкриває таємниці природи. Філософія паличкою вказує на інший жіночий персонаж, ймовірно, це наукове Дослідження, яке повинно вивчати предмети, що випадають з рогу достатку. Ця жінка дивиться у мікроскоп і описує те, що вона бачить. Як і Гермес, вона має крила біля голови. Гермес символізував інтелектуальну винахідливість, тлумачення таємниць[849]. На першому плані сидять чоловік із жінкою, які, вочевидь, поставляють квіти та тварин науковому Дослідженню. Отже, гравюра в цілому у алегоричний спосіб зображує наукове Дослідження, яке за допомогою мікроскопа відкриває таємниці природи.