Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-5-4
- Переводчик: Оксана Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
На думку деяких модерних науковців те, що давні приймали за груди, могло, насправді, бути залишком атрибутів богині, відтворенням за допомогою різьблення одягу та прикрас, у які була вдягнена статуя богині. Остання була вирізьблена із дерева та покрита орнаментом. У Малій Азії і, навіть, у Греції богинь традиційно вдягали. У цьому навіть полягала важлива частина повсякденного культу[822]. Форма статуй мала би відповідати різьбленому відтворенню прикрас, що вкривали дерев’яну статую. Те, що вважали грудьми, могло бути прикрасами, ланцюжками із підвісками[823]. Могло, також, йтися про тестікули биків, піднесені богині в якості жертвопринесення на її честь[824]. Тоді це можна розглядати як помилку інтерпретації — знову ж таки, творчу помилку, — яка спонукала бачити в Артеміді із багатьма грудьми персоніфікацію Природи.
2. Ізіда
Наприкінці античності існувала тенденція ототожнювати Артеміду Ефеську із єгипетською Ізідою задля персоніфікації Природи[825]. Макробій, наприклад, наступним чином описує статую Ізіди: «Ізіда є землею чи природою[826], що знаходиться під сонцем. Ось чому усе тіло богині щільно вкрите грудьми одна попри іншу [тобто так само, як у Артеміди Ефеської], адже земля чи природа годує всю сукупність речей»[827]. У арифмології — піфагорійській, за походженням, дисципліні, яка встановлює відповідність між числами та метафізичними сутностями і божествами, що їх уособлюють сутності, Діада ототожнювалася з Ізідою, Артемідою та Природою[828].
У XVI столітті Вінченцо Картарі у своєму підручнику з іконографії «Образи богів», що вийшов друком у 1556 році, цитує цей текст Макробія, щоб довести, що давні любили представляти Природу в образі Ізіди-Артеміди[829]. Він уточнює, що у Римі була знайдена подібна статуя, а він сам особисто бачив аналогічну фігуру на медалі імператора Адріана. У тому, що стосується ототожнення Ізіди з Природою, можна було б, також, нагадати самопрезентацію Ізіди у «Метаморфозах» Апулея: «Ось я й з’явилась, Луцію, […], — мати природи, повелителька всіх стихій»[830].
З XVI по XIX століття це змішування двох богинь повністю усвідомлювали[831]. Наприклад, Клод Менетріє вказує на нього у своїй книзі «Symbolica Dianae Ephesiae Statua», що побачила світ у 1657 році. Як і Картарі, він спирається тут на текст Макробія, щоб довести це змішування, та зазначає різні особливості статуї, характерні для Артеміди Ефеської, зокрема зображення оленів, левів, бджіл: «Ієрофанти Ефесу, пише він, ховали за цими символами причини природи речей»[832]. У 1735 році Ромейн де Гуґ у своїх «Ієрогліфіках» також говорить про подібне уявлення про Ізіду-Артеміду як жінку з багатьма грудьми, з короною та покривалом на голові[833].
Цей образ знаходимо у 1664 році на фронтисписі другого тому «Mundus subterraneus» єзуїта Атанасіуса Кірхера (іл. 8), а також у 1713 році в ілюстрації «Characteristics» Шефтсбері (2 видання)[834].
3. Покривало Ізіди
Отже, на підставі ототожнення із Артемідою, статуя Ізіди являє собою жінку, загорнуту в покривало[835]. Покривало Природи, без жодних натяків на Ізіду, з’являється у праці Едмунда Спенсера (1552—1599)[836]. Поет стверджує, що її обличчя нікому невідоме, що жодне створіння не може його відкрити, адже воно заховане за покривалом, що прикриває його. Одні кажуть, що це покривало призначене приховати жахливий вигляд Природи, адже вона схожа на лева. Людські очі не зможуть цього витримати. Інші кажуть, що це тому, що вона прекрасна та сяє більше за сонце, а отже дивитись можна лише на її відбиток у дзеркалі.
У XVII столітті Атанасіус Кірхер у своєму «Oedipus AEgyptiacus», де він розглядає єгипетські таємниці, витлумачує покривало Ізіди як символ таємниць природи[837]. Можливо, це перший симптом цієї моди, одночасно іконографічної та літературної, яка надихатиме усю модерну та романтичну добу і яку називатимуть єгиптоманією.
822
Dunand F. Le culte d’Isis dans le bassin oriental de la Méditerranée. — Leyden, 1973. — T. I. — P. 18, 167, 193—204; T. II. — P. 164—165; Fleischer R. Artémis von Ephesos und verwandte Kultstatuen aus Anatolien und Syrien. — Leyden, 1973. — S. 74—78, 393—395.
823
Fleischer R. Artémis von Ephesos. — S. 74—78, 303—395.
824
Seiterle G. Artemis, Die grosse Göttin von Ephesos // Antike Welt. — 1979. — 10. — Heft 3. — S. 3—16.
825
Hölbl G. Zeugnisse ägyptischer Religionsvorstellungen für Ephesos // Leyden, 1978. — S. 25, 27, 52, 59—61, 64 (n. 326—327), 69, 72 ss., 77—85.
826
Про цей спосіб перекладати вираз natura rerum див. Pellicer A. Natura. Etude sémantique et historique du mot latin. — Paris, 1966. — P. 228—238.
827
Макробій, Сатурналії, І, 20, 18.
828
Jamblique. In Nicomachi Arithmeticam Commentaria / Hrsg. H. Pistelli. — Stuttgart, 1975. — S. 13, 12; [IamblichusJ Theologoumena Arithmeticae / Hrsg. V. De Falco, U. Klein. — Stuttgart, 1975. — S. 13 (рядки 13 і 15). Див.: Wit R.E. Isis in the Graeco-Roman World. — London, 1971. — P. 149—150.
829
Cartari V. Le imagini con la sposizione de і dei degli antichi. — Venezia, 1556. — P. 41.
830
Апулей, Метаморфози, XI, 5 / Пер. Й. Кобіва, Ю. Цимбалюка.
831
Про змішування Діани та Ізіди див.: Baltrusaitis J. La quête d’Isis… — P. 113 ss.
832
Ménétrier Cl. Symbolica Dianae Ephesiae Statua a Claudio Menetrio bibliothecae Barberinae praefecto. — Rome, Mascardi, 1657. Див. також: Montfaucon B. de. L’Antiquité expliquée. — Paris, 1719. — T. I. — P. 158.
833
Hooghe R. de. Hieroglyphica. — Amsterdam, 1735 (нідерландською); нім. переклад: Amsterdam, 1744. — S. 159, LXXXV, 3.
834
Paknadel F. Shaftesbury’s Illustrations of Characteristics // Journal of the Warburgand Courtauld Institutes. — 1974. — 37. — P. 290—312, 71 d.
835
Про одяг божественної статуї див.: Плутарх, Ізіда і Озіріс, 77, 382 с; див. також: Dunand F. Le culte d’Isis dans le bassin oriental de la Méditerranée. — T. I. — P. 18, 167, 193, 200—201, 204; T. II. — P. 164—165.
836
Spenser E. The Faerie Queene. Two Cantos of Mutabilities, Canto VII, 5—6 / Ed. by Th.E. Roche, C.P. O'Donnell. — Penguin Books, 1987. — P. 1041.
837
Kircher A. Oedipus Aegiptiacus. — Rome, 1652—1654. — T. І. — P. 191.