Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Философия » Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:

«Покривало Ізіди» — одна з останніх книг П’єра Адо (1922—2010), задум якої він, за власним зізнанням, виношував більше сорока років. У ній автор розкриває походження численних уявлень про природу і настанов щодо неї, які, на його думку, стали можливими завдяки різним тлумаченням афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися», що творять відмінні формули розуміння реальності: «Те, що народжується, схильне зникнути»; «Природа вбирається у чуттєві форми та міфи»; «Природа приховує у собі таємні властивості»; «Буття розкриває себе у приховуванні» тощо. П’єр Адо реконструює таким чином контраверсійну історію ідеї Природи у західній думці, що вже упродовж більш ніж двадцяти п’яти століть розривається між тим, що він називає прометеєвою настановою («людина має опанувати природу і стати її господарем»), та орфічною настановою — «ніхто, окрім поета та митця, не може зазирнути за покривало таємниць Природи».
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
1 ... 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 151
Перейти на страницу:

VII

ПОКРИВАЛО ІЗІДИ

19

Артеміда та Ізіда

1. Артеміда Ефеська

Зараз ми перейдемо до третьої теми нашої книги. Розглянувши, у який спосіб традиційна інтерпретація афоризму Геракліта, що був відправною точкою нашого дослідження, була тісно пов’язана з ідеєю таємниці природи, ми звернемося тепер до Природи, яка ховає свої персоніфіковані таємниці за рисами Ізіди, що ототожнюється з Артемідою чи, у латинській культурі, з Діаною Ефеською[811].

В історії європейського мистецтва Природа була представлена по-різному і її різні образи співіснували упродовж століть. Наприклад у XV столітті Природа постає як оголена жінка, яка проливає молоко своїх грудей на світ[812]. Цей мотив знову постане у революційних святах на честь богині Природи[813]. Саме за часів Революції, тобто через три століття після виникнення цього образу, оголеність Природи буде пояснена в іконографічному підручнику Ґравело та Кошена наступним чином: «Природу зображають як оголену жінку, поза якої виражає простоту її сутності»[814]. На початку XVII століття з’являється інший образ: оголена жінка, груди якої наповнені молоком і яку супроводжує, цього разу, яструб. Цей образ засвідчений, зокрема, підручником з іконології Чезаре Ріпа[815]. Присутність яструба дає нам підстави припускати, що Природу розглядали у єгипетському контексті, адже в «Ієрогліфіці» Гораполлона яструб пов’язаний з природою. Відповідно до цієї праці кінця античності, що була перекладена за доби Відродження, яструб символізує природу, адже всі індивіди цього роду мають жіночу стать та народжують, не потребуючи самців. Яструб, таким чином, може уособлювати плодовитість та материнство природи[816]. Мотив яструба, пов’язаний цього разу з іншим образом Природи — з Ізідою-Артемідою, буде використано у XVII столітті, наприклад, на фронтисписі книги Блазіуса про анатомію тварин[817].

Тип алегорії, що цікавить нас у загальній перспективі цієї книги, з’явиться на початку XVI століття. Цього разу Природа буде зображена відповідно до античної моделі Артеміди Ефеської, тобто у формі жіночої фігури із короною та покривалом на голові, що має цілі ряди грудей, а нижня частина тіла якої поміщена у вузький футляр із зображенням різних тварин. Нам відомий цей традиційний образ Артеміди Ефеської завдяки численним античним статуям. У 1508 році на фресці однієї з кімнат Ватиканського палацу Рафаель зобразить на обох підлокітниках трону Філософії Природу, як предмет фізики, саме відповідно до цієї моделі (іл. 6). Можна припустити, що цей мотив був відомий вже наприкінці попереднього століття, можливо під впливом моди на гротеск, приводом для якої стало відкриття певних античних зображень, зокрема, зображень знаменитого «Золотого палацу» Нерона, оздобленого оригінальними прикрасами, поміж яких фігурує Артеміда Ефеська[818]. Та сама модель з’являється у статуї богині Природи (іл. 7), вирізьбленої Тріболо у 1529 році, що знаходиться у Фонтенбло, груди якої смокчуть різні тварини.

За цієї доби починають з’являтися книги емблем, тобто збірки малюнків, що символізують ідею чи поняття та супроводжуються якоюсь короткою формулою або ж сентенцією — давні називали це ентимемою. Артеміда Ефеська як алегорія Природи знаходить в них своє місце, наприклад її згадує «Emblemata» Самбукуса (1564)[819] з приводу відмінності фізики та метафізики.

Це ототожнення Природи з Артемідою Ефеською може спиратися на деякі античні тексти, наприклад текст Ієроніма: «Ефесці славлять Діану не як відому мисливицю, а як Діану з багатьма грудьми, яку греки називають polymaston; її образ покликаний показати, що вона годує усіх тварин та усіх живих істот»[820]. Можна згадати, із цього приводу, магічні греко-єгипетські зображення, на яких можна побачити богиню, «оточену астральними символами та ієрогліфічним знаком ‘nh’, котрий вочевидь, виражає побажання, перекладене грецькою у тексті, орфографію якого потрібно зберегти: phusis panti biôi, «продуктивна сила будь-якого створіння». Ця формула чудово підходить ефеській богині, настільки близькій до тих анатолійських «Володарок Природи та життя», яких вона замінила[821].

вернуться

811

Стосовно теми наступного викладу див. два чудові твори. В одному з них (Kemp W. Natura. Ikonographische Studien zur Geschichte und Verbreitung einer Allegorie. Dissertation. — Tübingen, 1973) можна знайти також усі інші типи уявлення про Природу; іншим є: Goesch A. Diana Ephesia. Ikonographische Studien zur Allegorie der Natur in der Kunst vom 16.—19. Jahrhundert. — Frankfurt, 1996 (див. також статтю того ж автора: Diana Ephesia // Der Neue Pauly, Rezeptions- und Wissenschaftsgeschichte. — Bd. 13. — Stuttgart-Weimar, 1999). Див. також статтю: Parlasca Kl. Zur Artemis Ephesia als Dea Natura in der klassizistischen Kunst // Studien zur Religion und Kultur Kleinasiens. Festschrift für Philip Karl Dörner / Hrsg. S. Sahin, E. Schwertheim, J. Wagner. — Leyden, 1978. — Bd. II. — S. 679—689; Thiersch H. Artémis Ephesia. Eine archäologische Untersuchung. Abhandlungen der Gesellschaft der Wisenschaften zu Göttingen. Philolog. Hist. Klasse. — 3. Folge. — Nr. 12. — Berlin, 1935.

вернуться

812

Див. Kemp W. Natura… — S. 18; Goesch A. Diana Ephesia… — S. 24.

вернуться

813

Див., наприклад, репродукцію Фонтану Регенерації[1146] (La Fontaine de la Régénération) відкритого 10 серпня 1792 року: Baltrusaitis J. La quête d’Isis. — Paris, 1967. — P. 29.

вернуться

814

Див. статтю «Природа» в: Gravelot H.F., Cochin Ch.N. Iconologie par figures. — S.I., 1791.

вернуться

815

Див. статтю «Природа» в: Ripa С. Nova Iconologia. — Rome, 1618.

вернуться

816

Horapollon Hieroglyphyca, 1, 11. — Paris, 1754; Valeriano P. Hieroglyphica. — Basel, 1575. — P. 131, їх цитує В. Кемп у своїй роботі (Kemp W. Natura… — P. 23).

вернуться

817

Див. нижче, с. 312 (В електронній версії — параграф 4 Тема розкриття розділу 19. — Примітка верстальника).

вернуться

818

Див.: Armenini G.B. De’veri precetti délia pittura. — Ravene, 1587. — P. 196, його цитує В. Кемп (Kemp W. Natura… — P. 28). Див. також: Chastel A. Art et humanisme à Florence. — Paris, 1959. — P. 335; Salis A. von. Antike und Renaissance; Erlenbach-Zurich, 1947. — S. 44. Див. також Dacos N. La découverte de la Domus Aurea et la formation des grotesques à la Renaissance. — Studies of the Warburg Institute. — Vol. 31. — London, 1969; Hocke G.R. Die Welt als Labyrinth. Manier und Manie in der europäischen Kunst. — Hambourg, 1957. — S. 73.

вернуться

819

Ioannes Sambucus. Emblemata cum aliquot nummis antiqui operis. — Antwerpen: Plantin, 1564. — P. 74.

вернуться

820

Ієронім, Пролог до Коментаря на Послання Ефесянам // Patrologia Latina. — T. 26.

вернуться

821

Delatte A., Derchain Ph. Les intailles magiques gréco-égyptiennes. — Paris, 1964. — P. 179.

1 ... 86 87 88 89 90 91 92 93 94 ... 151
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)