Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-5-4
- Переводчик: Оксана Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
Вираженням [пульсації] є вібрація, яку приписують світлу, іншим, ще очевиднішим прикладом, є коливання хвиль, ще іншим — рух тварин, насамперед, змій. Останні, не маючи кінцівок, переміщуються усім своїм тілом завдяки альтернативним, тобто звивистим рухам; подібні малопомітні, хоча й відчутні рухи можна спостерігати у людській ході, яка єдина здатна на всю грацію. Від руху закон переходить на форми. Будь-яка форма, каже Мікеланджело, є звивистою, а звивистість різниться відповідно до будови тіла та інстинктів. Спостерігай, каже Леонардо да Вінчі, звивистість кожної речі[788].
(Так, ніби він вважав, що у кожному способі звивистості та коливання проявляється власний характер кожної істоти; кожна істота, таким чином, є окремим виразом загального методу природи[789]).
Отже, у такий спосіб розгортається величезна поема творення. Таким є спосіб руху найвищих частин природи, що його імітують інші частини розгортанням плідних коливань[790].
Цей рух коливання, ця звивиста лінія є лінією грації, адже вона є виразом відмови, що є граційним рухом. «Хвиля, що піднімається і спадає, ніби полишаючи себе, рухається граційно»[791], і цей рух відмови виявляє природу принципу творення. Берґсон, прославляючи Равесона, звертається до цієї теми, що добре відповідає його власній думці:
Отже той, хто споглядає всесвіт очима художника, у красі прочитує грацію, а доброту — у грації. У русі, відповідному її формі, кожна річ виявляє нескінченну щедрість свого принципу породження. Зовсім не випадково одним словом позначають витонченість, притаманну рухові, та акт щедрості, притаманний божественній доброті: для Равесона ці два сенси слова grâce[792] зливаються в один[793].
Таким чином можна побачити, у який спосіб звивиста лінія перетворюється на символ законів і методів природи. Звивиста лінія та пара «полярність / інтенсифікація» є, у контексті досвіду живопису, двома прикладами дослідження підходу, методу та фундаментального руху природи, що уможливлює розуміння та, певним чином, опанування походження.
6. Космічний екстаз
У контексті естетичного сприйняття ми говорили[794], що поза межами уваги, яку приділяли походженню форм, у своєму зусиллі опанувати творчий порив природи художник доходить до ототожнення з природою. Пауль Клее говорить одночасно про «земне вкорінення» та «космічну участь»[795].
Художник може малювати у стані, в якому він відчуває свою глибоку єдність із природою та всесвітом. Цього разу йдеться не про те, щоб відкрити таємницю творення, а про те, щоб пережити досвід ототожнення із творчим рухом форм, із phusis в первісному сенсі слова, щоб віддатися на волю «потоку світу», відповідно до вислову Сезана[796].
Подібні досвіди, вочевидь, є не надто частими у живописному досвіді. На Заході вони з’являються у певні епохи, наприклад, у романтичну добу чи наприкінці XIX століття. Натомість на Сході вони є традиційними. Це можна підтвердити, пославшись на численні висловлювання китайських чи японських художників стосовно живопису[797]. Процитуємо, наприклад, Чжан Яньюаня:
Концентруючи свій розум, дозволяючи своїм думкам весело стрибати у напрямі безконечності, ми непомітно проникаємо у таємницю Природи. Забутими виявляються як речі, так і я сам. Ми залишаємо тіло та відкидаємо знання. […] Чи не у такий спосіб досягають таємного Начала? Це те, що називають Дао живопису[798].
Су Ши (XI ст.) говорить про художника, який, малюючи бамбук, перестав усвідомлювати самого себе та полишив своє тіло. Він сам став бамбуком[799].
У «Розмовах про живопис монаха Гіркий Гарбуз» Шитао стверджує:
За п’ятдесят років моє Я ще не пізнало[800] Гір та Річок, і не тому, що вони мали незначну цінність, а тому, що я давав їм існувати самим по собі. Проте зараз Гори й Річки уповноважують мене говорити від їхнього імені; вони народилися у мені, а я — в них. Я шукав без перепочинку надзвичайні вершини, я робив їхні ескізи, Гори та Річки зустрілися із моїм розумом і їхні відбитки змінилися у такий спосіб, що, зрештою, вони зводяться до мене[801].
788
Ravaisson F. Testament philosophique… — P. 83.
789
Ibid. — P. 133.
790
Ibid. — P. 83.
791
Ibid. — P. 133.
792
С. 297 — фр. слово grâce позначає одночасно цілу групу понять, зокрема «доброту», «милосердя», «милість», «помилування», «благодать», а також «грацію» — шарм, привабливість, витонченість, від спільної назви давньогрецьких богинь харит, в лат. традиції — грацій. — Прим. перекладача.
793
Bergson H. La vie et l’oeuvre de Ravaisson // La pensée et le mouvant… — P. 280.
794
Див. вище, c. 287—290 (В електронній версії — параграф 3 Походження форм розділу 18. — Примітка верстальника).
795
Klee P. Théorie de l’art moderne… — P. 45.
796
Див. нижче, c. 301—302 (В електронній версії — параграф 6 Космічний екстаз розділу 18. — Примітка верстальника).
797
Див. з цього приводу тексти, зібрані Н. Вандьє-Ніколя під назвою «Естетика і живопис пейзажу в Китаї. Від витоків до династії Сун» (Van-dier-Nicolas N. Esthétique et peinture de paysage en Chine. Des origines aux Song. — Paris, 1987).
798
Ibid. — P. 113.
799
Ibid. — P. 114.
800
Перекладаючи таким чином Π. Рікманс натякає на глибоку гру слів Поля Клоделя, для якого пізнання є «спів-народженням», див. вище, параграф 17, с. 275.
801
Shitao. Les propos sur la peinture du moine Citrouille-Amère… — P. 69.