Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Философия » Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:

«Покривало Ізіди» — одна з останніх книг П’єра Адо (1922—2010), задум якої він, за власним зізнанням, виношував більше сорока років. У ній автор розкриває походження численних уявлень про природу і настанов щодо неї, які, на його думку, стали можливими завдяки різним тлумаченням афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися», що творять відмінні формули розуміння реальності: «Те, що народжується, схильне зникнути»; «Природа вбирається у чуттєві форми та міфи»; «Природа приховує у собі таємні властивості»; «Буття розкриває себе у приховуванні» тощо. П’єр Адо реконструює таким чином контраверсійну історію ідеї Природи у західній думці, що вже упродовж більш ніж двадцяти п’яти століть розривається між тим, що він називає прометеєвою настановою («людина має опанувати природу і стати її господарем»), та орфічною настановою — «ніхто, окрім поета та митця, не може зазирнути за покривало таємниць Природи».
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
1 ... 91 92 93 94 95 96 97 98 99 ... 151
Перейти на страницу:

Проте Ґьоте сам говорить про справжнє значення, яке мав для нього цей образ. Він написав цілу серію поезій, пов’язаних із кожною з вісьмох картин, про які ми щойно говорили, та об’єднаних під назвою «Die Kunst» («Мистецтво»)[859]. «Генію, що розкриває бюст Природи» він присвятив, десь у березні 1826 року, три катрени, які дають зрозуміти його справжнє ставлення до поняття таємниці природи та метафори покривала Ізіди. Трохи згодом він відтворив один із цих віршів у іншій збірці, що отримала назву «Стриманих ксеній». Контекст, у який він помістив цей вірш, дає змогу зрозуміти сенс, значення, яке мали для нього ці образи та ці вірші. Насамперед, я їх процитую:

Шануй таємницю, І нехай очі твої не піддадуться пристрасній жазі. Природа-Сфінкс, цей монстр Вжахне тебе численними грудьми.
Не шукай таємної посвяти. Залиш під покривалом те, що вже застигло. І якщо ти, безумцю бідний, хочеш жити, Дивись тільки позад себе, у простір вільний.
Якщо ти досягнув, що твоя інтуїція Проникає одразу всередину, А потім повертається назовні, Тоді ти обізнаний якнайкраще[860].

Другий катрен відтворений у VI книзі «Стриманих ксеній»[861] після двох строф, перша з яких критикує теорію кольорів Ньютона, а друга — теорію істориків символізму міфів, таких, наприклад, як Кройцер[862]:

Якщо ви, претенденти жалюгідні, Не змусите мовчати вашу розстроєну ліру, Я остаточно зневірюся. Ізіда показує себе без покривала, Проте людина має катаракту.
Безумець той, хто надає ваги Символам, поясненим історією[863]. Він вестиме своє безплідне дослідження безконечно, Але від нього вислизатиме усе багатство світу.
Не шукай таємної посвяти. Залиш під покривалом те, що вже застигло. І якщо ти, безумцю бідний, хочеш жити, Дивись тільки позад себе, у простір вільний.

Перша зі щойно процитованих строф може видатися малозрозумілою. Претендентами, вочевидь, є вчені, які хотіли розкрити Ізіду шляхом експерименту, такі як Ньютон. Водночас, вони є жалюгідними, адже нездатні побачити її, як свідчать наступні вірші про те, що Ізіда не має покривал. У першій частині «Фауста» Ґьоте безжально критикував експериментальний метод, штучне спостереження та претензію на те, щоб вирвати у Природи її покривало:

… повна тайн і білим днем, Природа не відслонить запинала, і що вона тобі від духу заховала, того не витягнеш гвинтом і важелем[864].

Ґьоте дорікав Ньютону, зокрема, тим, що той експериментував зі світлом, змушуючи, наприклад, проходити світло крізь призму. Цей дослід, на його думку, помітно спотворював справжній феномен світла. У наступних після наведеного вірша строфах він проголошує, маючи на думці Ньютона: «Роз’єднання єдності вічного світла, ми маємо вважати безумством». Загалом, він звинувачує експериментаторів у бажанні знайти щось приховане за явищами, за видимостями речей, використовуючи для цього механічні та насильницькі засоби.

Водночас, група маленьких поезій «Стримані Ксенії», про які наразі йдеться, спрямована також проти інших опонентів. Вірш «Не шукай таємної посвяти…» має у рукописі присвяту «Символісту»[865], а у поезії, що передує цьому віршу, йдеться про «Символи, пояснені історією». Тут міститься натяк на символістів школи Ґеорга Фрідріха Кройцера, яким Ґьоте адресував докір, аналогічний докору експериментаторам. Як каже Мефістофель у параліпомені до другої частини «Фауста» з приводу народження Евфоріона:

Дехто вважає, що це [тобто історію Евфоріона] не потрібно розуміти безпосередньо і буквально. Начебто є щось, що приховується за цим. Залюбки починають вбачати там таємниці, можливо, навіть містифікації, щось індуське, чи єгипетське, а того, хто збирає все це до купи, хто із задоволенням вдається до етимологічного дослідження у всіх можливих напрямах, вважають правильним. Ми також стверджуємо це і наше найглибше бажання полягає у тому, щоб бути вірними учнями нової символіки[866].

вернуться

859

WA, 1, 5. — S. 91—92.

вернуться

860

Goethe J.W. Genius die Büste der Natur enthüllend // WA, I, 4. — S. 127. Німецький текст та інший французький переклад можна знайти в: Goethe J.W. Poésies / Tr. fr. R. Ayrault. — T. II. — P. 733.

вернуться

861

Goethe J.W. Zahme Xenien, VI 1640 // WA, І, 3. — S. 354.

вернуться

862

Ґеорґ Фрідріх Кройцер (1771—1858) — автор «Символіки та міфології давніх народів» (1819—1821).

вернуться

863

Я перекладаю «Die geschichtlichen Symbole» як «символи, пояснені історією» у контексті символіки Кройцера.

вернуться

864

Goethe J.W. Faust І, вірш 668—674 / Пер. М. Лукаша.

вернуться

865

Goethe J.W. Sämtliche Werke nach Epochen seiner Schaffens. Münchner Ausgabe. — T. 13, 1. — 1992. — S. 129 (коментар — S. 701).

вернуться

866

Paralipomena zu Faust II, Dritter Akt, HP, 176 v // Goethe J.W. Faust / Herausgegeben von Albrecht Schöne. — Darmstadt, 1999. — S. 694.

1 ... 91 92 93 94 95 96 97 98 99 ... 151
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)