Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Погляньмо ж тепер на умови багатства народу. Перше із бажаних благословень для будь-якого суспільства — це родючий ґрунт, сприятливий клімат, лояльна влада й більше землі, ніж населення.

Ці дари сформують спокійних, миролюбних, люблячих, порядних і чесних жителів. За таких умов вони можуть жити так чесно, як тільки зуміють, нікому при цьому не завдаючи шкоди, і зрештою житимуть так щасливо, як тільки зможуть. Але при цьому вони не знатимуть ані мистецтва, ані науки, і навіть не проживуть довго, якщо сусідні народи облишать їх у спокої. Такий народ не інакше як буде бідний, дурний і майже повністю позбавлений усього того, що ми називаємо привілеями життя і оскільки жодна з прекрасних чеснот не здатна виробити ані добротне пальто, ані міру вівсянки. Тому що в апатично лінивій державі, сповненій тупої невинності, вам не доведеться боятися вад — але так само не дочекаєтеся й великих чеснот.

Якщо хочеш мати людську спільноту, яка буде сильною і могутньою, доведеться залучити її тілесні бажання [passions]... гордість додасть їй небаченої працьовитості; навчи людей торгівлі й ремесел і цим самим принесеш туди заздрість і ревнощі: цим самим зросте їхня чисельність, відкриється багато мануфактур, жоден шмат землі не лишиться необроблений... прилаштуй цей страх, скористайся ним; розбести їхнє марнославство мистецтвом і невтомними зусиллями ... навчи їх торгівлі з іншими країнами ... це принесе багатство, а там, де є багатство, невдовзі з'являються і наука та мистецтво... Але якщо хочеш мати скромне й чесне суспільство, тоді найкраща тактика — утримувати народ у його початковій простоті ... відбери в них і тримай від них якнайдалі все, що б могло викликати бажання чи покращити їм розуміння[683].