Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Саме з цієї соціально-психологічної позиції ми можемо почати атакувати і перший медитаційний крок Декарта, коли він нарешті виводить свою славнозвісну формулу cogito ergo sum. Адже не менш красиво й, можливо, навіть переконливіше можна сказати, що людина отримує всі свої cogitos на базі соціальної інтеракції (як нам підказує й історія Платона)[665]. На бік цієї теорії стають такі філософи, як Іммануїл Кант, Мартін Бубер, Емануель Левінас та інші, які, навпаки, визначають людське існування на основі зустрічі одного індивіда з іншим. На їхню думку, лише зустрічаючись з іншими, людина формує уявлення еґо («я є»).
Висновок: об’єктивність і багато кольорів
На закінчення згадаймо ще одне спостереження Гуссерля. Декарт намагався закласти нові, непорушні підвалини науки. Зокрема й тому, щоб залишити по собі наукові знання цілісними, усім очевидними й несуперечливими. Коротше кажучи, він намагався досягти об’єктивності (тобто цілісності, а не унітарності поглядів), щоб позбавити нову філософію (науку) суперечностей, сумнівів, суб’єктивності й не-цілісності трактування, яка з цього випливає. Його нова наука мала бути такою, з якою всі будуть згодні — тобто об’єктивною. Іншими словами, він хотів повністю нівелювати будь-які сумніви.
Якщо ми роззирнемося навколо, то переконаємося, що уніфікації наукових поглядів — і навіть методів — усе ще відбулося, тому думки окремих філософів (чи науковців, до яких належить і економіст, соціолог чи лікар) досі відрізняються. Конкретно в економіці все ще немає єдності навіть щодо базових моделей, так само ще дуже далеко й до уніфікованості методології. Це радше певна згода щодо того, яке питання об’єднує нашу галузь, але аж ніяк не відповідь на нього.
Науку не вдалося сформувати так, як хотів Декарт. У сучасній науці вирують сумніви. Ми перебуваємо в аналогічній ситуації, що була до Декарта, коли світогляд людини визначала релігія. Тільки з тією відмінністю, що наука стала релігією сучасного світу. Після екскурсу в сферу переродження міфу в науку тепер повернімося до основної сцени економічної думки. І почнімо з чоловіка, вплив якого на економічну думку відчуваємо ще й сьогодні, хоча загалом у підручниках з історії економічної думки його згадують буквально кількома реченнями.
Навіть найгірші з цілого ланцюга допомагають економічному зростанню.
Бернард де Мандевіль
6. Порочний вулик Бернарда де Мандевіля
Як уже згадувалося в розділі про Старий Завіт, етика якимось чином щезла з економічної думки основного напряму. Дискусія про мораль вважалася розкішною вишенькою на торті прибутковості й багатства. Економістів вона не цікавила, вони не вважали її потрібною. Не було потреби говорити про етику — достатньо покладатися на невидиму руку ринку, яка автоматично трансформує приватні вади (наприклад, егоїзм) у загальне благо (напр., зростання ефективності). І вкотре спостерігаємо іронію історії: як самі незабаром побачимо, ідея невидимої руки ринку насправді народилася в пошуках моралі, але десь через сто років після цього питання моралі зникло зовсім, а економіка повністю емансипувалася від етики. Відбувається дивний розворот. Адам Сміт, Томас Мальтус, Джон С. Мілль, Джон Локк — великі батьки класичної ліберальної економіки — передусім були моральними вчителями[666]. На століття пізніше економіка стала математизованою і алокативною наукою, у якій повно різних графіків, формул і таблиць, де нібито зовсім немає місця для етики.
Як це можливо? Вагому частину відповіді на це питання ми можемо знайти у Бернарда де Мандевіля, який був, хай і менш відомий, але — на відміну від Адама Сміта — таки справжнім батьком ідеї невидимої руки ринку в тій формі, яку ми знаємо сьогодні.
665
Порівняй з позицією Маркса, див.: Mini. Philosophy and Economics, 174.
666
Цією темою займається й Амартія Сен, лауреат Нобелівської премії з економіки; між іншим, він звертає увагу на те, що донедавна в Кембриджському університеті економіку вивчали в рамках моральних наук. Див.: Sen. On Ethics and Economics, 2.