Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Востаннє озирнувшись, чаклун подивився в карі очі, на темно-каштанове довге волосся, на ідеальне тіло, на вологі вуста й наостанок вдихнув запах хризантем, і поки підозри не почали закрадатися в його свідомість, вийшов із кімнати.
Вона довго ще сиділа на ліжку, сльози висохли і перетворилися на сіль. Очі її зараз горіли вогнем, в якому міг би потонути увесь світ. Чародійка, до жаху вразлива та гордовита, давно не була такою злою та засмученою провалом. Провалом, який їй могли не пробачити.
«Доведеться застосувати інші методи, любий мій вбивце драконів.»
Коли на дворі запали сутінки, жінка сіла перед дзеркалом, прийнялася розчісувати своє волосся. Із її вуст раз по разу зривалися поодинокі слова, схожі на пісню, але у них було інше призначення.
Вже за мить в дзеркалі з’явилося обличчя, приховане завісою із туману. Голос, подібний грому, залунав на всю кімнату.
— Судячи із твоїх очей, ти провалила завдання!
Чародійка відклала гребінець, гордовито задерла підборіддя.
— Він не став слухати мене, однак я досягла головного. Здобула таку необхідну нам інформацію. Цей наївний ідіот розповів усе, що нам потрібно. Тепер потрібно діяти.
Фігура в дзеркалі завагалася, наче здивована словами чародійки. Обличчя почало помалу розвиднюватися, стали видимі перші контури очей та губ. Анарель, побачивши вираз обличчя зображення — затремтіла.
«Я вища чародійка! Я майстриня магії! — підбадьорювала себе жінка, стиснувши руки в кулаки. — Він не побачить моєї слабини.»
— Якщо наш план піде нанівець, винною будеш ти, моя люба. — голос із дзеркала вібрував, в’їдався в мозок і давив із неймовірною силою, — Не для того я пожертвував стільки часу і зусиль, аби зараз ти усе зруйнувала.
Анарель стиснула зуби, на очах навернулися сльози.
«Тільки не знову. Не перед ним…»
— Я все зроблю так, як ти мені велів. Обіцяю.
— Звичайно зробиш, моя люба, — сказав голос, від чого завібрувало повітря, а по тілу Анарель пройшла нова хвиля страху. — Адже для цього ти і призначена, Анно. Для того, аби змінити Баланс.
Майже після опівночі розпочався дощ. Вода стікала до витоків по широких, розбитих кіньми та чоботями вуличках. На одній із таких, неподалік від головної площі, Фалмін чекав на особу, яку доволі довго не міг вислідити. Він сховався під дахом однієї хати, яка стояла поруч із кузнею старого майстра Бальдо, який саме закінчив роботу й попрямував додому. На своє щастя.
Почулися віддалені кроки. Звук наближався з кожною секундою і Фалмін зрозумів, що йдуть до нього. І знав, хто саме. Чаклун був змушений добряче постаратися, аби довідатися про таємничу персону, яка намагалася усіляко зашкодити йому. Інформація, яку надав Сигізмунд, виявилась дійсно корисною, і вже через декілька днів переслідувань Фалмін наздогнав вбивць у місті Харенштад.
Схоже, ці ігри набридли обом, а тому зараз, на цій смердючій від відходів вуличці, повинна була вирішитись одна проблемка, яка добряче попсувала здоров’я Фалміну та самому вбивці, який так сильно хотів прибрати чаклуна, що сам прийшов на зустріч.
Чаклун ще здалеку почув, як хтось наближається, але робив вигляд, що не бачить. Не підводячи погляду, оглядав власні забруднені чоботи. Кроки стали чіткіші, а за мить затихли. Піднявши від землі погляд, чаклун побачив перед собою фігуру в темному плащі й каптурі. Обличчя закривала тканинна маска з вирізами для очей і носа. У руках незнайомець тримав меча.
— Давно ми граємося в ці ігри, — почулося від чоловіка в масці. — Це стає набридати, тому, гадаю, варто дещо роз'яснити. Карти на стіл, як то кажуть!
Фалмін, повільно поглянувши на темне небо, посміхнувся.
— Я знаю хто ти, Етто із Синіра. Знаю, які в тебе мотиви, так що можеш зняти маску й спокійно вдихнути на повні груди. Важко ж напевно завжди ховати своє обличчя, — раптово сказав Фалмін, поки що не діставши меча із піхов.
Чоловік навпроти завмер, не зводячи очей із чаклуна, який, напевно, дістав достовірну інформацію.
— Моє ім'я нічого тобі не дасть. Все закінчиться тут і зараз!
— Так само, як закінчилося для трьох найманих вбивць, яких ти підіслав до мене? Ти сам вплутався в цю гру. Не варто було цього робити, хто б за тобою не стояв.
Почувся стриманий, але доволі глузливий сміх із протилежного боку.
— У гру вплутався ти, ідіоте! — закричав Етто. — Причому в гру, в якій дуже смердить чародіями й королями. Це дівчисько, яке ти оберігаєш, конче потрібна деяким поважним людям, а тому ти повинен піти з дороги.