Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
— Що вам потрібно від дитини? — Фалмін ледь стримував лють, яка повільно починала підніматися із ніг до голови. — Невже проста дівчинка може бути настільки важлива для когось, окрім її батьків?
Чоловік у масці задер голову, голосно засміявся, трусившись, наче навіжений. Його сміх змішувався із гавкітом місцевих собах і шумом дощу. Фалмін дочекався, поки виродок висміється.
— Ти дійсно ідіот, Фалміне. Невже не знаєш, що твоя дитина унікальна у своєму роді? Повір, ти дуже здивуєшся, коли дізнаєшся всю правду. Хоча, на жаль, уже не дізнаєшся. Час помирати.
Дощ трішки притих, десь віддалено залунали крики та дике шипіння котів, які билися за недоїдки прямісінько перед трактиром. У вуличці, із якої зовсім нещодавно вийшов незнайомець, почулися кроки декількох людей і в полі зору Фалміна з’явилися ще троє підозрілих чоловіків. У металевих обладунках і з мечами на поясі.
— А не забагато для мене честі? — Фалмін, оцінюючи, поглянув на вбивць.
— У самий раз. Я знаю хто ти такий і з якого тіста зроблений.
Чорноволосий чаклун потер потилицю, розім'яв шию і зап'ястя рук. Натягнув шкіряні бойові рукавиці.
— Гадаю, виродку, що цю ніч тобі не пережити. Сподіваюся, ти встиг натрахатися зі своєю чародійкою, тому що скоро і її черга прийде, — прогарчав Етто, після чого сплюнув у багно, яке розпливлося вуличками Харенштада.
Фалмін хмикнув, втомлено поглянув на захмарене небо й повільно попрямував до четвірки на іншому боці. Меч все ще був у піхвах на спині.
Тридцять кроків.
— Поки є шанс, пропоную вам йти геть. Поки є шанс, — спокійно проговорив Фалмін, розминаючи руки. — А якщо вже підете, то краще не попадайтеся більше ніколи на очі.
Троє тих, які тільки що підійшли, голосно засміялися. Етто їх не підтримав.
Двадцять кроків.
Найманці оголили довгі стальні мечі норенгардської роботи, це було видно по більш темному сплаву й трішки заокругленій на кінцях гарді. Один з них дістав арбалет, став позаду дружків, дістав стрілу, натягнув тятиву. Фалмін не зупинявся. Етто із Синіра трішки підняв голову, закинув руку за спину.
Десять кроків.
— Даремно ви зацепили мене, Ельгі та Анарель. Для вас це фатальна помилка.
Фалмін вихопив меча блискавичним рухом, зробив два швидких стрибки вперед. Арбалет вистрілив, почулося пронизливе кляцання тятиви, але стріла була відбита мечем. Найманці вилаялися.
Чоловік у масці, голосно викрикнувши, дістав з-за спини посох з кришталево-сірою кулею на кінці. Він встиг сказати лиш два слова закляття із трьох, як тут наскочив чаклун.
Двоє найманців кинулося вперед. Третій, той що з арбалетом, почав заходити за спину Фалміну з оголеним мечем. Один із розбійників вдарив зверху, намагаючись змусити Благандійського Чаклуна відбити його удар, але той ухилився. Провернувшись між ним та іншим найманцем, опинився біля Етто, який виставив меча на блок, а посохом націлився в торс Фалміна. Але останній рухався, наче змія, був невловимий, швидкий, лютий, як тигр, який захищає свою сім'ю. Почувся войовничий крик і він наніс удар з півобороту, змушуючи противника відбивати удар обома руками. Етто вилаявся щосили й відскочив на крок назад, збільшуючи відстань. Проте чаклун, із злобою в очах і силою в руках, накинувся на нього знову, не звертаючи уваги на трьох найманців, які опинилися в нього за спиною і, перегрупувавшись, почали напад.
Фалмін почув як позаду хтось вступив в кольобуху, хлюпання води застерегло його. Розвернувся, при цьому рефлекторно пригнувшись. Над головою просвистіло вістря меча, а перед ним, з перекошеною міною стояв високий і худий нападник, який наче жердина випрямився і високо закинув голову. Фалмін рубанув два рази. Перший удар горизонтально по животі, потім по інерції провернувся і пройшовся мечем по шийній артерії. Червоне забило фонтаном і перший противник впав на землю, захльобуючись кров'ю.
Інші, побачивши смерть свого побратима, войовничо завищали й кинулися на Фалміна з новою силою. Етто, в цей час, вимовив третє слово закляття. Направивши посох на чаклуна, він вигукнув останнє слово і з кінця палиці вилетіла вогняна куля. Фалмін помітив те останньої миті, ухилився, але це відволікло його й противник цим скористався. Один з найманців накинувся справа, цілячись мечем прямо в серце; другий зайшов зліва, намагаючись завдати удару зверху, цілячись в голову.
Фалмін зробив на місці пірует, прокрутившись на одній нозі. Вістря пройшлось по стегні одного з нападників, але інший його все ж таки зацепив. Меч різанув по спині, залишивши глибокий поріз. Поки кричав той, який отримав по стегні, інший хотів без допомоги напарника добити пораненого. Але Фалмін добряче розізлився, заричав і з розмаху всадив меча прямо в череп покидька, який, закотивши очі, намертво впав на мокру землю. Чаклун знав, що якщо збавить темп, його одразу пошматують, тому не зупиняючись відсік по лікоть руку одному із виродків і добив його, проткнувши мечем грудину. Найманець, захльобуючись кров'ю, полетів головою в багно.