Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
В Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. На початку XX ст. почали застосовувати й нетрадиційні види сировини: бавовняну й паперову пряжу, а в західних регіонах – металеву сріблясту нитку – сухозлітку.
Вирощування тих чи тих прядивних культур залежало від кліматичних умов. Так, на півночі (Волинське Полісся), а також у Карпатах сіяли переважно льон. Але загалом в Україні існували більш сприятливі умови для вирощування конопель. У деяких районах (Поділля, Подніпров’я) плекали обидві культури.
Обробляння лляного й конопляного волокна та овечої вовни й виготовлення з них тканин також були важливими для кожної селянської родини. Процес вирощування та обробляння льону й конопель був досить складним і потребував докладання чималих зусиль. Натомість обробляння вовни забирало менше часу й сил.
…нитки пряли вручну за допомогою веретена? Для підсилення обертання на нижній кінець веретена натягували круглі глиняні або кам’яні кружальця – пряслиця. Первісним ткацьким знаряддям був верстат вертикального типу. Численні археологічні знахідки пряслиць для веретен, кам’яних і глиняних тягарців для натягування основи у ткацьких верстатах засвідчують поширення й високий рівень розвитку ткацтва на теренах України ще за часів трипільської культури.
Теслярство – один із найбільш поширених деревообробних промислів, який полягає у зведенні житлових та господарських будівель. Зрубані дерева обтесували здебільшого вручну різними сокирами й розпилювали на колоди. Уздовж колод знизу долотами видовбували поздовжні пази, а на кінцях робили зарубки. За допомогою простого, але ефективного знаряддя – драчки – колоди щільно з’єднували в зруб.
Народні майстри-теслі в XVII ст. звели багато унікальних споруд, зокрема відомий Новомосковський собор (без жодного цвяха!), козацькі укріплення, що дивували іноземних фахівців.
Із поширенням в Україні заробітчанства сільські теслі й столяри будували водяні млини й вітряки, зводили церкви, монастирі та інші монументальні споруди. Традиції народного теслярства до сьогодні зберігаються в сільському будівництві.
Столярство – деревообробний промисел, який полягає у виготовленні з деревини меблів та хатнього начиння (лав, ослонів, скринь, столів, табуретів та стільців, мисників, ліжок), а також віконних рам та рамок для вуликів, частин борін та плугів тощо.
Серед інструменту українських столярів було багато давніх знарядь: сокира, тесло, стамеска, молоток, свердло тощо. Згодом він поповнився столярним верстатом, рубанком, фуганком. Округлі вироби (колони для церков і ґанків, деталі прядок, веретен, дитячі іграшки) столяри виточували на найпростішому токарному верстаті (коловоротці). Для вимірювань застосовували розміряч, косинець, тримач. Із появою на дерев’яних виробах залізних деталей з’явилися гайкові ключі різного діаметра.
Багато українських столярів були справжніми віртуозами. Значну увагу вони приділяли оздобленню виробів дерев’яними розетками, хрестами, квітками та іншими візерунками. Особливо уважно ставилися до орнаментування скринь, призначених для зберігання посагу, адже ті зазвичай стояли в хаті на видному місці.
Плетіння – кустарний промисел, який полягав у виготовленні предметів побуту та художніх виробів із різноманітної сировини. В Україні, особливо в Поліссі, плетіння має багаті й давні традиції. Як сировину для нього використовували лозу, кору деяких дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболіз, хвойну та дубову скіпки, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки – тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували й розпарювали в печі, гнули короби для сівби – сіяники. З вужчих і тонших смужок дубової дранки й лика плели різноманітні кошелі та кошики. Останні часто виготовляли з лози з корою (так зване сіре плетіння). Також плетіння використовували для створення стін клунь, хлівів та кошар, живоплотів тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальські снасті.