Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Кожну байку можна розпізнати за кількома виразними особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним «маячком» будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія, тобто зображення певних явищ дійсності чи ідей через різні образи на підставі подібності. Саме завдяки цьому персонажами в байках виступають тварини, рослини та речі, через які байка, наче зборку, показує людей. Але й самі люди зрідка також можуть виступати персонажами байки, яскраво уособлюючи ті чи ті риси характеру. Байку неможливо уявити й без гумору та сатири – її невід’ємних складових. Адже відомо, що найефективніше можна показати непривабливість людських вад, зробивши їх смішними в очах читача.
Пропонуємо кілька народних українських байок.
Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола:
– А ти звідки їдеш, сестро?
– 3 поля, – відповідає вона, – цілий день орала з волами, аби люди мали хліба досить!
Що вартий чоловік, котрий чужою працею хвалиться?
Летіла ворона понад морем, дивиться – лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати.
Бачить рак, що приходиться пропадати, та й каже вороні:
– Гей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні люди були!
– Угу! – каже ворона, не роззявляючи рота.
– І братів, і сестер твоїх знав, – каже рак, – що за добрі люди були!
– Угу! – гугнить ворона, а рака кріпенько держить.
– Та все хоч і гарні люди, – каже рак, – а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої над тебе!
– Еге! – крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.
От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою мовою, то люди кажуть:
– Упустив рака з рота.
А як кого остерігають, то кажуть:
– Гляди, не впусти рака з рота.
Кінь і осел зустрілись на вузенькому мостику. Кінь каже ослові:
– Дай мені дорогу!
А осел уперся, ні з місця і каже:
– Дай ти мені дорогу, я достойніший од тебе.
– Замовчи, нікчемо, – гордовито промовив кінь, – іще й ти здумав собою величатися! Дурнішого за осла у світі немає. Не дарма люди кажуть: «Дурний, як осел!» А кінь – розумна істота: я чоловікові приношу велику користь. Коней вчать нарівні з солдатами, і вони все дочиста розуміють, а ти що – дурний, як пробка.
– А ти хоч і розумний, зате Богу противний, – каже осел. – Ти такий ненажерний, що тобі корму ніколи не настачиш. Коли ховавсь Ісус Христос у яслах від розбійників, так ти все сіно пожер, йому нічим було прикриться й тебе за се Бог прокляв. А я хоч і дурний, зате угодний Богу, на мені Божа Мати їхала в Єрусалим, а ти що… Кінь має ослові уступать і повинуваться.
Ото вони сперечалися, сперечалися, один одному дороги не давали.
А далі кінь із гордості кинувсь напролом, щоб збити осла з мосту, а самому пройти. Осел теж подався вперед – і обидва полетіли у воду.
Бовтаються в рівчаку і ніяк не можуть вилізти.
На той час біг по місточку собака, розпитав, з якої причини вони попадали, похитав головою зажурено і сказав їм:
– Обидва ви дурні, гордість і тупість – між собою брати. Якби один з вас був учтивий, дав би іншому дорогу, то все було б по-доброму.
Гуморески – це невеликі віршовані або прозові твори з комічним сюжетом.
На відміну від сатиричних творів, у гуморесці людська поведінка критикується доброзичливо.
Автор дотепно змальовує різні курйозні події та випадки з життя.
Події та персонажі зображені кумедно, і це – найсмішніше в гуморесці.
…окрім фантазії автора, будь-яка літературна гумореска живиться також народними джерелами? Здавна українці славилися своїм умінням весело й життєрадісно описувати важкі умови свого життя, що й стало запорукою популярності та розвитку цього жанру в нашій країні.
Невсипущий синочок