Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
— Рафаель був непоганим художником, коли малював картини за інших. Він чудово малював замість Перуджино[134] чи Пінтуріккіо[135], але у своїй власній творчості, — хлопець зневажливо знизав плечима, — він усього-на-всього Рафаель.
Лоусон висловлював свою думку так агресивно, що Філіп аж відсахнувся, але відповідати йому не довелося — у розмову нетерпляче втрутився Фланаґан.
— Ох, до дідька мистецтво! — вигукнув він. — Давайте краще добряче наберемося.
— Ви добряче набралися вчора ввечері, Фланаґане, — нагадав йому Лоусон.
— У порівнянні з тим, як я збираюся нализатися сьогодні, вчора я був тверезим, як немовля, — відповів той. — Безглуздо приїхати в Париж і думати виключно про мистецтво. — Він розмовляв із грубим західним акцентом. — Божечко, як добре жити. — Фланаґан зіщулився, а потім гупнув кулаком по столу. — До дідька мистецтво, я сказав.
— Ви не просто це сказали, а й повторюєте з набридливою наполегливістю, — суворо увірвав його Клаттон.
За столом сидів іще один американець. Він був убраний, як ті красені, яких Філіп бачив по обіді в Люксембурзьких садах. Обличчя хлопець мав привабливе, тонке й аскетичне, з темними очима, а свої химерні шати носив із нахабним виглядом пірата. Грива чорного волосся весь час падала йому на очі, тож американець постійно закидав голову назад театральним жестом, аби прибрати з чола довге пасмо. Він завів розмову про «Олімпію»[136] Мане, яку саме виставляли в Люксембурзькому музеї.
— Я простояв сьогодні перед нею цілу годину і кажу вам: не така вона й гарна.
Лоусон відклав виделку та ніж. У його зелених очах спалахнуло полум’я; він задихався від люті, але видно було, що хлопець намагається не втрачати спокою.
— Цікаво вислухати думку неосвіченого дикуна, — кинув він. — Чи не розкажете нам, чому ця картина не така вже й гарна?
Перш ніж американцеві вдалося відповісти, в розмову гарячкувато втрутився ще хтось:
— Ви хочете сказати, що можете дивитися на всю цю плоть і називати її негарною?
— Я цього не казав. Праве персо, як на мене, чудово намальоване.
— До дідька праве персо! — заволав Лоусон. — Уся картина — живописне диво.
Він почав детально описувати красу картини, але за цим столиком у «Ґрав’є» кожен розпинався лише для власного повчання. Ніхто не слухав Лоусона, і його одразу розлючено увірвав американець:
— Ви ж не хочете сказати, що голова написана добре?
Лоусон зблід від гніву і почав захищати голову; але Клаттон, який раніше сидів мовчки, демонструючи добродушну зневагу, не дав йому договорити.
— Віддайте йому голову. Нам голова ні до чого. На цій картині вона не має жодного значення.
134
П’єтро Перуджино — художник доби Відродження в Італії.
135
Чезаре Пінтуріккіо — італійський живописець, представник умбрійської школи кватроченто.
136
Картина (1863 р.) французького художника Едуара Мане з оголеною жіночою натурою.