Тягар пристрастей людських

— І їмо ми тут так само, як удома, — повідомила її мати. — М’ясо на сніданок і обід посеред дня.

Вийшовши з будинку місіс Оттер, Філіп пішов купувати все необхідне для малювання; а наступного ранку, коли вибило дев’яту, з’явився біля школи, з усіх сил намагаючись виглядати впевнено. Місіс Оттер уже була там і зустріла його з дружньою усмішкою. Філіп схвильовано чекав, як поставляться інші до появи nouveau[126], адже він немало читав про грубі жарти учнів деяких студій над новачками. Утім, місіс Оттер заспокоїла його.

— Ох, тут нічого такого не буває, — сказала вона. — Розумієте, приблизно половина наших учнів — панянки, і вони задають тут правила поведінки.

Студія була просторою та порожньою; на сірих стінах висіли роботи, які отримали нагороди. На стільці сиділа натурниця у недбало накинутому халаті, а навколо стояла дюжина чоловіків та жінок. Дехто перемовлявся, а інші домальовували етюд. У натурниці була перша перерва.

— Вам краще не братися одразу за складні завдання, — порадила місіс Оттер. — Поставте мольберт ось тут. Ось побачите, з цієї точки її найпростіше малювати.

Філіп послухався її поради, і жінка познайомила його з молодою панянкою, що сиділа поруч.

— Містер Кері — міс Прайс. Містер Кері ніколи раніше не навчався живопису, ви ж не проти спочатку трішки допомогти йому, правда ж? — Потім вона повернулася до натурниці: — La Pose[127].

Жінка відклала газету «La Petite Republique»[128], яку читала, і, похмуро скинувши халат, піднялася на підвищення. Там вона застигла, випрямивши обидві ноги і зчепивши руки за головою.

— Дурнувата поза, — зауважила міс Прайс. — Не розумію, навіщо її вибрали.

Коли Філіп увійшов, присутні в студії допитливо подивилися на нього, а натурниця кинула на хлопця байдужий погляд, але тепер на Кері ніхто не зважав. Він сидів над аркушем чудового паперу і знічено витріщався на натурницю, не знаючи з чого почати. Філіп ніколи раніше не бачив оголену жінку. Вона була немолодою і мала висхлі груди, тонке безбарвне волосся, що неохайно звисало на чоло, і вкрите великим ластовинням обличчя. Він подивився на малюнок міс Прайс. Дівчина працювала над ним усього два дні, і видно було, що в неї виникли проблеми: папір зіпсувався від постійного стирання, а постать, як здалося Філіпу, якось дивно вигнулася.

«Можна сподіватися, що на таке я теж спроможуся», — заспокоїв себе Філіп.

Він почав малювати голову, вирішивши, що потім повільно спуститься нижче, але незрозуміло чому виявилося, що малювати з натури значно складніше, ніж з уяви. Філіп заплутався і кинув погляд на міс Прайс. Вона працювала, напружено насупивши брови, з шаленою серйозністю і тривогою в погляді. У студії було спекотно, і на чолі у дівчини виступили крапельки поту. Міс Прайс було двадцять шість років, і вона мала розкішну копицю золотистого волосся; воно було прекрасне, але недбало зачесане — дівчина забрала його з чола і як-небудь затягнула вузлом на потилиці. Обличчя її було широке, з приплюснутими рисами і маленькими очками; шкіра мала якийсь нездоровий колір, а на щоках не було рум’янцю. Дівчина взагалі виглядала неохайною, і на думку спадало, що вона спить, не роздягаючись. Міс Прайс була серйозною і мовчазною. Коли прийшов час наступної перерви, вона зробила крок назад і подивилася на свою роботу.