Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Европейская старинная литература » Українська література 17 століття
Українська література 17 століття - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українська література 17 століття

Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:

В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.
1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 283
Перейти на страницу:

Разві тіх бісовских кумир, еще и иньїи идольї мнози бяху — по имени Усляд, или Ослед; Корша, или Хоре35; Да-шуба, или Дажбог36; Стриба, или Стрибог37; Симаергля, или Семаргл и Макош, или Мокош38. Им же бісом помраченньїи людіи, аки богу, жертвьі и хваленія воздаваху. Сія же мер-зость вь всем государстві Владиміровом по повеленію его содівашеся.

Посла же великій князь россійскій Владимір на своє місто вь Великій Новгород племенника своего именем Добрьіню39. И той, достигши Велика Новгорода, яко вь Кіеві виді Владиміра творяща, тако, подражая ему, соділоваша тамо, идольї ставляше, богами их нарицая, и людєм кланятися и требьі им приносити, нужДею повеліваше [...)

О КРЕЩЕНІИ ВЛАДИМІРА И О БРАЦІ ЕГО

И тако великій самодержец россійскій Владимір Світо-славич православно христіанскую греческую віру пріемше, повелі себе окрестити вь Херсоні, літа от созданія міра 6496, а от рождества Христова 988, а по Кромерову свіди-телству, року от сотвореній світа 6497, а от рождества Христова 989 [...]

О КРЕЩЕНІИ ВСЕГО НАРОДА КІЕВСКАГО И ВСЕЯ РОССІИ

Назнаменова же великій самодержец россійскій Владимір день всему народу кь святому креіценію и повелі по всем граді Кіеві огласити сице:

— Аще кто не будет уставленна времені на ріці Почай-ной40, или богат или убог, стар или млад, раб или свобод, той будет господу Ісусу Христу и мні противен.

Усльїшавши же о сем, людіе абіе на урочное время без числа, мужеска и женска полу, на ріку ГІочайну сотекашася. И сам царь Владимір сь всім синклитом и освященпьім собором прійде. Тогда свящепници и діаконьї, облекшеся вь свя-щенньїя одеждьі, стояху при брезі на досках, на ріці По-чайні устроенньїх, идеже при брезі ньіні церков святих мученик Бориса и Гліба41. Людіе же идоша вь ріку, болшато возраста глубочее, меншаго — мілше, ніціи — до вьія, ніціи — до пояса, а священници коемуждо имена давающе и молитвьі над ними крещенію прочитовающе вь воді по-гружаху и крещаху вь имя отца, и сьіна, и святаго духа [...]

О УТВЕРЖДЕНІИ СОВЕРШЕННОМ ВІРЬІ ПРАВОСЛАВНЬІЯ В"Ь РОССІИ И И СКОРЕ НЕ ній кумиров

Великій убо самодержец россійскій Владимір, окрестив-шися сам и кіевскій и всея Россійскія землі народ святьім крещеніем просвітивши, абіе повелі бісовскія кумірьі и ку-мірници разоряти, крушити и до основанія искореняти, а на містах их божественньїя церкви созидати.

Первійшаго бога или идола Перуна повелі до конска хвоста увязати и влеіци вь Дніпрь, приставивши дванаде-сять паличников, да біють его гіалицами, не яко чувственное древо, но да поругаються бісови, иже чрез него народ че-ловіческій прелщаше. Привлекше же его кь брегу, вьверго-ша вь Дніпрь. И заповіла Владимір, да нйгді же припустят его кь брегу, дондеже минет Пороги. Нижае же Порогов изверже его вітр под єдину гору велику, яже и до ньіні Пе-рун-гора нарицается.

Носит же ся и сія повість, еще от старьіх людей, яко нікоего идола егда влекоша вірньш сь горьі утопити вь Дніпрь, біюще его нещадно, біс вь том ідолі восклицающе, рьідая зіло. И оттуду дорогу ту сь горьі, нижае монастьіра иіатоверхаго Міхаила, нарекоша древле «Чортово береми-iiu'»42, си єсть «Тяжко чорту», ибо славенски «бремя» зна-менует «тяжесть». Воверженньїй же он болван вь Дніпрь попльїнул вниз. А невірний людіе, идуще брегом, плакаху и :шаху, глаголюще:

— Вьідьібай, наш господару-боже, вьідьібай!

Си єсть: «вьіпльїви».

Ідол же той вьідьібал, или вьіпльїл, тамо на брег, идеже пьіні монастьір Вьідубицкій. И нарекоша місто оно урочищем, от вьідьібаня ідола, Вьідьібичи43, а потом Вьідубичи. Но и тамо, егда невірній людіє хотяху взяти того ідола, вір-ньш же, притекше, камень кь нему привязаху и утопиша ідола.

Того ради повідают, яко первьш при Владимірі митрополит Михаиль44, посадивши іноков на горі недалече от того Чортова Беремища, на своє имя и церковь святого архистра-тига Міхаила45 созда, сея ради виньї, зане, яко святьш архи-стратиг Михаил46 чорта от небес низверже, тако и зде он же помогл от горьі чорта, вь болвані бьівшаго, низврещи. Вь Видубичах же церковь чудеси того ж святого архистратига Міхаила 47 создани того ради, зане, яко в Хонех святьш архи-стратиг Міхаил чудо сотвори, погрузивши ріки невірньїх, тако и ту вьідьібалого, или вьіпльївшаго, вь болвані чорта помогл вь водах погрузити.

1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 283
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)