Українська література 17 століття

Четвертий идол — Ладо. Сего иміяху бога веселія и вся-каго благополученія, жертвьі ему приношаху, готовящіися кь браку помощію Лада мняше себі добро веселіе и любезно житіє стяжати. Сія же мерзость от древнійших ідолослужи-телей произьійде, иже нікіих богов Леля и Полеля31 почитаху, их же богомерзкое имя и до ньіні по ніким странам на сон-мищах игралищньїх пініем «Лелюм-Полелюм» возглашают. Такожде и матер Лелеву и Полелеву Ляду, поюще «Ладо32, Ладо» и того идола ветхую прелесть діаволскую на брачньїх веселіях, руками плещуше и о стол біюще, воспівают. И от сего православному христіянину всячески блюстися подо-бает, да не возбужденіе казни божія бьівает.

Пятьій ідол — Купало, его же бога плодов земньїх бьіти мняху, и ему, прелестію бісовскою омраченньїи, благодаренія и жертвьі в началі жнив приношаху. Тогожде Купала, бога, или, истинніе, біса, и доселі по нікіим странам россійским еще память содержится, найпаче вь навечеріи рождества святого Іоанна Крестителя33. Собравшеся в вечер юноши мужеска, дівическа и женска полу соплетают себі вінца от зелія нікоего и возлагают на главу и опоясуються ими; еще же на том бісовстем игралищи кладут и огнь и окрест его, емшися за руці, нечестиво ходят и скачут и пісни поют, сквернаго Купала часто повторяюще и чрез огнь прескачуще, самьіх себе тому ж бісу Купалу вь жертву приносят. И иньїх дійств діяволских много на скверньїх соборищах творят, их же и писати не ліпо єсть.

По сем святаго Іоанна Крестителя празднику еще и о праздниці святьіх верховних апостол Петра и Павла34 свою сіть діавол запинает чрез колиски, на них же бо кольїшущим-ся приключается внезаапу спасти на землю, убиватися и злі без покаянія душу свою испущати. Сего ради и колисок, яко сіти діаволскія, хранитися всякому христіанскому человіку, да не впадет и увязнет в шо, нужда єсть.

О ОБЛІЯНІИ ВОДОЮ НА ВЕЛИКДЕНЬ

Ніціи от древних беззаконій источником и езером, умно-женія ради плодов земньїх, жертвьі приношаху, а временем и людей вь воді топяху. По нікіих странах россійских еще и доселі древнего того безьчинія отновляется память, егда вь время пресвітлаго дне Воскресенія Христова, собравшеся, обоего полу юнотьі или и старьіи друг друга, по подобію її і.коего утішенія, вь воду вькидают. И случается наважде-мюм бісовским вьверженному вь воду или о камень, или о ярово разбитися, или утопати и злі испущати душу свою. І Іпьіи же аще не вкидают вь воду, то поливают водою, томуж-дс бЬсу жертву древних забобонов отновляюще. А НЬІНІ вь обьічай утішеній, а не жертви ідолскія, творят. Обаче лучше бьі и тому не бьіти.

Шестьій идол — Коляда, бог праздничньїй, ему же празд-иик велій місяца декамврія 24 дня составляху. Обаче, аще людіе россійскіи и святьім крещеніем просвітишася, и ідольї искорениша, но ніціи памяти того біса Колядьі и доселі не нрестают отновляти, наченше от самаго Рождества Христова, по вся святьіе дни собирающеся на богомерзкія игралища, пісни поют и вь них, аще и о рождестві Христовом воспо-минают, но зде же беззаконно и Коляду, ветхую прелесть діяволскую, много повторяюще, присовокупляют. Кь сему на тьіх же своих законопротивньїх соборищах и нікоего Тура, сатану, и прочія богомерзкія скаредьі измьішляюще, воспоми-нают. Иньїе лица своя и всю красоту человіческую, по образу и по подобію божію сотворенную, нікими лярвами, или страшилами, на діаволскій образ пристроенньїми, закрьівают, страшаще или утішающе людій, творца же и зиждителя своего укаряюще, и аки бьі не доволствующе или мерзащеся твореніем руку его. Что всячески подобало бьі христіанскому человіку оставити, а сим образом, им же его сотвори господь, доволствовати. И прочія богопротивньїя мерзости измьші-ляемьі бьівают, их же и писанію предати не подобает.