Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом

Інший текст із «Гетьмана» — «Декілька розділів із незакінченої повісті» — містить чергові скоттівські аналогії. Замислені як альтернативний початок роману, ці глави описують українську реальність близько Великодньої неділі 1645 року, тобто за три роки до повстання Хмельницького проти Польщі[201]. Слідуючи за Скоттом, Гоголь замислив початок дії «Гетьмана» як такий, що передує відомій історичній події. Ця стратегія дозволила вплести сюжети в актуальну історичну реальність і схарактеризувати соціальні та політичні підґрунтя майбутнього конфлікту. У такий спосіб Скоттові «Веверлі» та «Роб Рой» виводять на передній план повстання якобітів — відповідно 1715 і 1745 років. Цілком імовірно, що Гоголь мав намір зробити саме повстання Хмельницького центральною історичною подією «Гетьмана». На місце шотландсько-англійського конфлікту Гоголь ставить польсько-український, але з важливою відмінністю: замість скоттівської розв’язки з можливим примиренням ворогуючих сторін у гоголівському романі було б відтворено звільнення України від Польщі та її тріумфальне «злиття» з Росією, тобто примирення іншого порядку.

Початкова сцена «Декількох глав» відбувається перед православною церквою, до якої українці прийшли посвятити свої традиційні великодні паски. У сцені беруть участь жадібний єврей, котрий, як орендар польського поміщика, тримає ключі від церкви, стягуючи плату з українців за посвячення паски; командувач польського війська, який підтримує дії єврея, що принижує українців та їхню віру; старий українець, з яким надзвичайно жорстоко поводиться командувач; і стихійний натовп українців, готовий повстати проти польсько-єврейських визискувачів. Таємничий незнайомець, який виявляється колишнім гетьманом Остряницею (Яків Острянин, у Гоголя — Остраница), мститься за старого українця, відірвавши піввуса польському командувачу. Однак він також перенаправляє ненависть натовпу з польського командувача на польського короля, політичну силу, що санкціонує злочини командувача. Остраница радить українцям не розпорошувати гнів на незначні конфлікти, а поберегти його для серйознішої битви.