Твори в 4-х томах. Том 3

— Еладіо?

— І я за це, — сказав молодший брат. — По-моєму, він дуже небезпечна людина. І користі з нього ніякої.

— Прімітіво?

— Я теж.

— Фернандо?

— А чи не можна його заарештувати? — спитав Фернандо.

— А хто його пильнуватиме? — сказав Прімітіво. — Щоб пильнувати в'язня, треба двох чоловік. Та й що ми робитимемо з ним потім?

— Можна б продати його фашистам, — запропонував циган.

— Оцього ще бракувало! — вигукнув Агустін. — Тільки такої підлоти нам бракувало!

— Я лише пропоную, — сказав циган Рафаель. — По-моєму, фашисти дуже зраділи б, якби він їм дістався.

— Облиш, годі,— сказав Агустін. — Це підлість!

— Моя підлість не підліша за самого Пабло, — виправдувався циган.

— Однією підлістю другу не виправдаєш, — сказав Агустін. — Ну, всі висловилися. Залишились тільки старий та Ingles.

— Їх це не обходить, — мовила Пілар. — Пабло не був їхнім ватажком.

— Стривайте, — сказав Фернандо. — Я ще не скінчив.

— Ну, то кажи, — сказала Пілар. — Кажи, поки він не повернувся. Кажи, поки він не закинув сюди гранату й ми не злетіли в повітря разом із динамітом й усім, що тут є.

— Я вважаю, що ти перебільшуєш, Пілар, — сказав Фернандо. — Навряд чи він надумав таке.

— Я теж не вірю, — підхопив Агустін. — Бо тоді й вино злетіло б у повітря, а вина йому незабаром знову захочеться.

— А що, як віддати його Ель Сордо, а Ель Сордо нехай продасть його фашистам, — запропонував Рафаель. — Виколемо йому очі, тоді нам легше буде скрутити його.

— Мовчи, — сказала Пілар. — Коли ти отаке говориш, мені кортить із самим тобою розквитатися за підлоту.

— Фашисти однаково нічого за нього не дадуть, — мовив Прімітіво. — Інші вже пробували робити таке, і нічого не виходило. Ще й тебе розстріляють на додачу.

— А я гадаю, що за сліпого хоч трохи, а дали б, — сказав Рафаель.

— Мовчи, — сказала Пілар. — Ще раз скажеш таке, і тебе спіткає те саме, що й його.

— Але ж Пабло сам виколов очі тому пораненому guardia civil, — не вгавав циган. — Ти хіба забула?

— Заткни пельку, — сказала йому Пілар. Її збентежило, що про це згадують в присутності Роберта Джордана.

— Мені не дали скінчити, — знову втрутився Фернандо.

— То кінчай, — відповіла Пілар. — Ну, кінчай.

— Оскільки арештовувати Пабло немає рації,— почав Фернандо, — і оскільки використовувати його для якоїсь угоди…

— Кінчай, — сказала Пілар. — Кінчай же, ради господа бога!

— …було б ганебно, — спокійно вів далі Фернандо, — я схиляюся до думки, що Пабло треба ліквідувати, аби забезпечити успішне здійснення наміченої операції.

Пілар подивилася на нього, похитала головою, закусила губу й нічого не сказала.

— Така моя думка, — сказав Фернандо. — Я гадаю, ми маємо всі підстави вважати, що він являє собою небезпеку для Республіки…

— Матір божа! — сказала Пілар. — Навіть тут, виявляється, можна бюрократію розвести!

— …що випливає як із його слів, так і з його недавніх учинків, — провадив далі Фернандо. — І хоч він заслуговує на вдячність за свою діяльність на початку війни і аж до останнього часу… _