Твори в 4-х томах. Том 3

— За твоє здоров'я, — сказав Роберт Джордан і зачерпнув вина з миски. У них тут без тостів і зрада — не зрада, подумав він. — Отже, вип'ємо. Salud, — сказав він. — Salud і ще раз salud. — Я тобі покажу salud, подумав він. Salud, ах ти ж salud!

— Доне Роберто, — важко вимовив Пабло.

— Доне Пабло, — підхопив Роберт Джордан.

— Ти не професор, — сказав Пабло, — бо в тебе нема бороди. А щоб здихатися мене, ти мусиш мене вбити, а на це тобі під спідницею сили забракне.

Він дивився на Роберта Джордана, так міцно стуливши губи, що вони здавалися вузенькою рискою. Рот, як у риби, подумав Роберт Джордан. І голова у нього кругла, він схожий на тих риб-їжаків, що ковтають повітря, коли їх витягають із води, і надимаються кулею.

— Salud, Пабло, — сказав Роберт Джордан, підніс кухоль до уст і надпив трохи. — Ти мене багато чого навчив.

— Виходить, я вчу професора, — кивнув головою Пабло. — Ми з тобою будемо друзями, доне Роберто.

— Ми й так друзі,— відповів Роберт Джордан.

— Але тепер ми будемо добрими друзями.

— Ми й так добрі друзі.

— Я краще піду звідси, — сказав Агустін. — Кажуть, ніби людина мусить з'їсти в своєму житті цілу тонну цього добра, ало мені вже й так по двадцять п’ять фунтів у кожному вусі засіло.

— А ти чого казишся, negro? [62] — сказав йому Пабло. — Тобі не подобається, що ми заприятелювали з доном Роберто?

— Ти там обережніше щодо negro. — Агустін підійшов до Пабло і зупинився перед ким, опустивши руки.

— Так тебе звуть усі.

— Тільки не ти.

— Ну, то Ыапсо…[63]

— І так не дозволю.

— То який же ти? Червоний?

— Так. Червоний. Rojo. Ношу червону зірку й стою за Республіку. А звуть мене Агустін.

— Ти ба, патріот, — сказав Пабло. — Подивись, Ingles, який зразковий патріот.

Агустін навідліг ударив його по зубах долонею лівої руки. Пабло не ворухнувся. Кутики його губів були мокрі від вина, вираз обличчя не змінився, але Роберт Джордан помітив, що очі Пабло звузилися, наче в кота під яскравим світлом, коли від зіниць лишаються тільки тоненькі вертикальні щілинки.

— І так не вийде, — сказав Пабло. — На це не сподівайся, жінко. — Він обернув голову до Пілар. — Я не піддамся.

Агустін ударив його ще раз. Тепер уже він ударив його по зубах кулаком. Роберт Джордан тримав під столом пістолет. Він спустив запобіжник лівою рукою відштовхнув Марію. Вона відступила на крок, і тоді він сильно штовхнув її лівою рукою в бік, щоб вона відійшла зовсім. Цього разу вона скорилася, і краєчком ока він побачив, як вона прослизнула попід стіною печери до вогнища, і тоді Роберт Джордан перевів погляд на обличчя Пабло.

Той обернув свою круглу голову до Агустіна й втупив у нього тьмяні очиці. Зіниці Пабло звузилися ще більше. Він облизав губи, підняв руку, витер рота і, опустивши очі, побачив кров на руці. Він провів язиком по губах і сплюнув.