Твори в 4-х томах. Том 3

— Слухай-но, — сказала вона Пабло.

— Що, жінко?

— Що це з тобою діється?

— Нічого, — сказав Пабло. — Я змінив свою думку. Та й по всьому.

— Ти підслухував за попоною, — сказала вона йому.

— Так, — відповів він. — Тільки нічого не почув.

— Ти боїшся, що ми вб'ємо тебе.

— Ні,— відповів він і глянув на неї поверх кухля. — Цього я не боюся. Ти сама знаєш, що ні.

— Тоді що ж з тобою діється? — сказав Агустін. — То ти п'яний, кепкуєш із нас усіх, відмовляєшся від участі в операції, верзеш щось про нашу смерть, ображаєш жінок, заважаєш нам зробити те, що треба зробити…

— Я був п'яний, — сказав Пабло.

— А тепер…

— Тепер я не п'яний, — сказав Пабло. — І я змінив свою думку.

— Хай тобі інші вірять. Я не повірю, — сказав Агустін.

— Вір не вір — мені однаково, — сказав Пабло. — Але ніхто, крім мене, не проведе вас до Гредоса.

— До Гредоса?

— Це єдине місце, куди можна буде податися після мосту.

Дивлячись на Пілар, Роберт Джордан підняв руку, але так, щоб Пабло цього не бачив, і постукав себе пальцем по правому вуху.

Жінка кивнула головою. Потім ще раз кивнула. Вона сказала щось Марії, й дівчина підійшла до Роберта Джордана.

— Вона каже: авжеж, чув, — сказала Марія у вухо Робертові Джордану.

— Отже, Пабло, — розважно сказав Фернандо, — ти тепер із нами і згоден взяти участь у знищенні мосту?

— Атож, друже, — відповів Пабло. Він подивився Фернандо просто в очі й кивнув головою.

— Справді? — спитав Прімітіво.

— Справді,— відповів йому Пабло.

— І ти гадаєш, що операція пройде успішно? — спитав Фернандо. — Ти тепер віриш в успіх?

— Так, — сказав Пабло. — А ти хіба не віриш?

— Вірю, — сказав Фернандо. — Але я ніколи не втрачаю віри.

— Я йду звідси, — мовив Агустін.

— Це йди, надворі холодно, — приязно сказав йому Пабло.

— Байдуже, що холодно, — сказав Агустін. — Я не можу більше залишатися в цьому тапісотіо.

— Даремно ти називаєш нашу печеру божевільнею, — сказав

Фернандо.

— Мапісотіо для буйних, — мовив Агустін. — І я піду звідси, поки не збожеволів разом із вами.