Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
В печері було тепло, вітер надворі вщух. Роберт Джордан сидів за столом, розгорнувши перед собою записника, і міркував, як підриватиме міст. Він накреслив три схеми, обчислив формули й зобразив за допомогою двох малюнків план розміщення вибухівки — просто й ясно, так, щоб Ансельмо міг довести діло до кінця, якби з ним самим під час операції щось сталося. Скінчивши креслення, він уважно переглянув їх.
Марія сиділа поряд і через плече дивилася на його роботу. Він знав, що Пабло сидить навпроти й інші теж тут — розмовляють і грають у карти; він вдихав повітря печери, в якому запах кухні й їжі поступився місцем запахові диму й чоловіків — від них тхнуло тютюном, і червоним вином, і кислим давнім потом. Коли Марія, стежачи за його олівцем, поклала на стіл руку, він підніс її до обличчя і вдихнув свіжий запах мила й води, що залишився після миття посуду. Не дивлячись на Марію, він опустив її руку на стіл і знову взявся до роботи, не помітивши, що вона зашарілася. Вона залишила руку на столі, поряд із його рукою, але він більше не доторкався до неї.
Накресливши план знищення мосту, він перегорнув сторінку й почав писати бойовий наказ. Думка його працювала швидко й чітко, і йому подобалося те, що він писав. Заповнивши дві сторінки в записнику, він уважно перечитав їх.
Начебто все, сказав він собі. Все цілком ясно і, здається, він нічого не забув. Обидва пости будуть знищені, а міст підірваний згідно з наказом Гольца, і це все, за що я відповідаю. Мені не слід було встрявати в цю історію з Пабло, але якийсь вихід і тут знайдеться. Буде Пабло чи не буде Пабло — мені, зрештою, однаково. Але я не маю наміру ще раз лізти на те колесо. Двічі я на нього сідав, і двічі воно робило повний оберт і поверталося в те саме положення, і більше я на нього не сяду.
Він згорнув записника і глянув на Марію.
— Hola, guapa, — сказав він їй. — Ну, зрозуміла щось із цього?
— Ні, Роберто, — сказала дівчина й покрила долонею його руку, що тримала олівець. — Ти вже скінчив?
— Так. Усе вже накреслено й розписано.
— Що ти робив, Ingles? — спитав через стіл Пабло. Очі його знову потьмяніли.
Роберт Джордан уважно подивився на нього. Тільки далі від цього колеса, сказав він собі. Не сідай на це колесо. Здається, воно знов закрутилося.
— Розробляв план нападу на міст, — ввічливо сказав він.
— Ну і як, виходить? — спитав Пабло.
— Дуже добре, — сказав Роберт Джордан. — Усе виходить дуже добре.
— А я розробляв план відступу, — сказав Пабло, і Роберт Джордан подивився в його п'яні свинячі очиці, а потім на миску з вином. Миска була майже порожня.
Тримайся чимдалі від колеса, сказав він собі. Пабло знову п'є. Так. Але на колесо ти все-таки не лізь. Кажуть, Грант майже ніколи не бував тверезий під час Громадянської війни. Певно, так і було. Мабуть, Гранта це порівняння розлютило б, якби він побачив Пабло. А крім того, Грант ще й курив сигари. Ну що ж, треба буде роздобути десь сигару для Пабло. Саме цього й бракує його обличчю: наполовину зжованої сигари. Де б тут дістати сигару для Пабло?
— Ну, і як у тебе виходить? — запитав він чемно.
— Дуже добре, — сказав Пабло й кивнув головою солідно й розважливо. — Muy bien.
— Що-небудь придумав? — спитав Агустін, відриваючись від карт.
— Так, — сказав Пабло. — Багато дечого.
— Звідки ж воно все береться? З тієї миски? — спитав Агустін.
— Може, і звідти, — відповів Пабло. — Хтозна. Маріє, наточи вина в миску, будь ласка.
— В тому бурдюку, певне, сила чудових думок, — сказав Агустін, повертаючись до карт. — Чом би тобі не влізти й не пошукати їх там?
— Ні,— незворушно відповів Пабло. — Я шукаю їх у мисці.
Він теж не лізе на колесо, подумав Роберт Джордан. Видно, воно крутиться само собою. І на ньому, напевне, не можна довго кататися. Це небезпечна розвага. Колесо смерті. Добре, що ми з нього злізли. Через нього мені вже кілька разів у голові наморочилося. Але п'яниці й справді підлі чи жорстокі люди катаються на такому колесі, поки не здохнуть. Спочатку воно несе тебе вгору, і розмах у нього щоразу інший, та потім однаково повертає тебе додолу. Ну, і нехай крутиться, подумав він. Я на нього більше не полізу. Ні, генерале Грант, з мене досить, я вже, пане генерале, покрутився.