Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Якщо засуджений працює у приватного підприємця, такі відомості надсилаються до інспекції за його підписом. Таким чином, число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не меншим за число робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом строку покарання, і продовжується до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів або зарахування часу, коли засуджений не працював у випадках, встановлених ст. 43 КВК України.
2. Якщо кількість днів, які зараховуються до строку відбування покарання у даному місяці, перевищує число робочих днів за графіком, то до строку відбуття покарання зараховується лише один календарний місяць, без урахування днів, відпрацьованих понад графік, однак утримання із заробітку, нарахованого за ці дні, не здійснюються. Так само до часу відбуття покарання не зараховується і понаднормова робота. Тобто, в будь-якому випадку до часу відбування виправних робіт включається тільки час, який засуджений повинен був відпрацювати саме за графіком підприємства. Якщо ж засуджений не відпрацював необхідної кількості робочих днів встановленого судом строку покарання, і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у цей строк, то відбування виправних робіт буде продовжене до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості днів. При обчисленні строку виправних робіт слід виходити з того, що законна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При укладенні колективного договору підприємства і організації можуть встановлювати скорочену норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законом (ст. 50 Кодексу законів про працю України).
3. До строку відбування покарання також зараховується:
а) час, протягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата (наприклад, медичне обстеження, виконання громадських чи державних обов’язків тощо);
б) час, коли засудженій особі не надавалася робота на підприємстві через її відсутність, що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього);
в) час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус безробітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу. У цьому разі кожен місяць перебування у статусі безробітного зараховується до строку покарання як календарний місяць виправних робіт;
г) час, протягом якого засуджена особа перебувала під вартою у зв’язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховується один день ув'язнення за три дні виправних робіт відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України (тобто, кожні десять днів тримання під вартою зараховуються як один місяць виправних робіт). При цьому строк попереднього ув’язнення, що підлягає зарахуванню, повинен бути чітко вказаний у вироку. Зарахуванню підлягає кожен день тримання під вартою, незалежно від того, скільки часу протягом останнього дня засуджений перебував під вартою.
4. У строк відбування покарання не зараховується:
а) час хвороби, спричиненої алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;
б) час відбування адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт;
в) час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена в установленому законом порядку. Виходячи із загальних принципів діючого законодавства цей час підлягає зарахуванню у випадках, коли дане рішення відмінене у встановленому законом порядку або за кримінальною справою винесено виправдувальний вирок;