Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

4. Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспек­ції виїжджати за межі України.

5. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після постановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.

6. Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсій­ного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспек­ція вносить подання до суду про звільнення такої особи від відбування пока­рання.

1. Виконання виправних робіт передбачає обов’язковий порядок, певний правовий режим, під яким розуміється реалізація встановлених криміналь­но-виконавчим законодавством правообмежень з метою виправлення засудже­них. Тобто для таких осіб визначений особливий правовий статус, вони вико­нують обов'язки та користуються правами людини і громадянина, за винят­ком обмежень, передбачених законом, вироком суду, порядком відбування цьо­го покарання. Докладно про обов’язки засуджених див. коментар до ст. 41 КВК України.

2. Каральні властивості виправних робіт знаходять своє втілення у бага­тьох правових обмеженнях і їх наслідках, які відчувають на собі засуджені про­тягом усього строку, зокрема:

а) нині закон не вимагає доведення до відома трудового колективу виро­ку суду про призначення особі покарання у виді виправних робіт, але як і в будь-якому покаранні кара існує вже в самому факті засудження особи, тобто в негативній оцінці її поведінки з боку держави, що спричиняє моральні страж­дання;

б) обсяг кари виправних робіт певним чином пов’язаний з їх тривалістю, з терміном, на який вони призначаються: якщо раніше термін цього покарання встановлювався від 2 місяців до 2 років, то новий Кримінальний кодекс підви­щив його нижню межу до 6 місяців;

в) із заробітку засуджених до виправних робіт протягом усього строку від­бування покарання провадяться відрахування в дохід держави (ст. 57 КК);

г) засуджені особи мають повідомляти інспекцію про зміну місця прожи­вання, обов’язково повинні з’являтися до інспекції а) за викликом, б) періодич­но на реєстрацію; у разі невиконання цих вимог без поважних причин їх може бути піддано приводу; такі обмеження вільного часу особи, безумовно є еле­ментами карального впливу;

ґ) протягом строку відбування покарання без письмового дозволу кри­мінально-виконавчої інспекції засудженим забороняється виїжджати за ме­жі України, переводитися на іншу посаду чи роботу, звільнятися з роботи за власним бажанням, розривати трудовий договір за згодою сторін; дозвіл (по­станова) на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованос­ті заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про мож­ливість його працевлаштування; відмова у видачі дозволу на звільнення не позбавляє засудженого права на її оскарження у вищого керівництва; дозвіл на виїзд за межі України можливий тільки в разі направлення засудженого у відрядження з місця роботи, для проходження курсу лікування та в разі смер­ті близького родича (подружжя, батьків, дітей, усиновителів, усиновлених, рідних братів і сестер, діда, баби, онуки), ці факти обов’язково повинні під­тверджуватися документально, для того щоб працівник інспекції мотиво­ваною постановою або дозволив виїзд, або відмовив у ньому; за загальним правилом час чергової відпустки не зараховується до строку відбування по­карання;