Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
До військової комендатури у Ярославі з Дембна вислали делегацію з метою організації виїзду в Україну. У її складі був і мій батько. Перший потяг для біженців підігнали на станцію Гродзіско. До нього завантажились головним чином мешканці Дембна. Вночі на транспорт напали бандити, перестріляли переселенців і пограбували їхнє майно. Пізніше станцію Гродзіско охороняло радянське військо, до кожного поїзда додавали кілька вагонів для охорони.
Моя родина виїжджала з Гродзіска 19 березня 1945 року. Наш транспорт доїхав до станції Тернопіль, а звідти повернув до станції Городенка. Уночі ми вивантажилися з вагонів у Городенці. Вдень нас розмістили у будинках, які покинули поляки, інколи по кілька родин в одній кімнаті, бо помешкань не вистачало. Після виїзду поляків до Польщі звільнялись помешкання, поліпшувалися умови життя.
Нині колишні лежайці мешкають у Городенці, Коломиї, Гвожджці, Бориславі. (…)
Віра Кишакевич, дочка Станіслава
Травень 1993, Городенка в Україні
Власний архів: ксерокопія з оригіналу, знайденого в Ukrainian Jarosław Society, S.Kiktay Editory Cleveland, Ohio, USA.
КУРИЛІВКА
Люди, які пережили страшні злочини польських бандитів у 1943–1944 роках, інформують, що у 1943 році в лісах біля Курилівки польський опришок (псевдонім «Волиняк»), який прийшов зі Львова, зібрав подібних до себе втікачів зі сходу і місцевих поляків, що переховувалися в лісах, і назвався «Армією Крайовою», хоча банда не мала нічого спільного з цією Армією. Діяльність бандитів зводилась виключно до грабування і вбивств невинного українського населення. Ватажком банди був Еміліан Костек, якому приписується вбивство двоюрідного брата Юліана Магери. Найбільшим бандитом у групі був Міхал Крупа. Він сам хвалився, що особисто вбив у самій лише Курилівці 28 українців. Коханкою «Волиняка» була 15-річна Людвіка Чапля. Під час нападу на хату Дутків вона власноручно вбила Анну Дутко, її сина Івана і зятя Миколу Михалушка.
Жертвами польських виродків у Курилівці були: Михайло Беля, Марія, Анна й Іван Дутко, Микола і Богдан Желізко, Мокрина, Анна і Юстина Кендзьора, Федір і Катерина Князевич, Анатолій, Іван і Володимир Коба, Іван Кордас, Прокіп Кулик, Іван Курило, Юліан Магера, Михайло Михалушко, Олекса Працінь, Юрій Равза, Іван Смолевич, Кароля Сидор, Юліан і Марія Стецик, Михайло Чернейко, Теофан Барицький і Михайло Буда.
Коли у 1944 році німецькі війська відступали на захід, за Сян, польські банди відкрито йшли з розбоєм на українців. Улітку 1944 року до села прибув підрозділ УПА, бо, дізнавшись про злочини польських бандитів, дістав можливість по них ударити. Після кількагодинної стрілянини бандити втекли за Сян, залишивши кількох убитих.
На початку 1945 року до села прибули радянські комісари. Скликали мітинг і заявили, що Сталін хоче «потурбуватись про всіх українців» і тому запрошує всіх до негайного переселення в «радянський рай». Це мала бути добровільна репатріація. Народ вислухав комісарів, але навіть не подумав покинути землю прадідів.
Поляки, сповнені прагненням грабунків і крові, почали тероризувати українців. Часто вони їздили по селах на конях зі зброєю. Хто виставляв голову з хати, у того стріляли. Одного дня вони вбили у селі 18 осіб. Погрожували, що перестріляють всіх українців, які не вийдуть зі своїх хат. У селі почався переполох. Люди, взявши з собою, що могли, залишали село. Залишались тільки ті, хто переховувався у лісах, і одинадцять мішаних родин.
Ледве українці вийшли за село, як поляки кинулись грабувати залишене майно. Переселенці затримались у Кульні в очікуванні на подальші радянські розпорядження. Їх охороняло радянське військо. Після пограбування хат поляки хотіли вчинити напад на переселенців у Кульні. Але напад не вдався, бо совіти не допустили до нього.
5 травня радянське військо дістало наказ покинути територію. Українці з Курилівки оселились у Тернопільській області.
Ярославщина і Засяння. 1032–1947: Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто у 1986. — С. 622–623.
ПІСКОРОВИЦІ — ЛІДИЦЕ УКРАЇНИ
Лідице — старе гірницьке село біля Кладна у Чехословаччині, відоме у всьому світі. Там вбито німецького гауляйтера Протекторату Чехії і Моравіїу генерала поліції Гейдріха. 10 червня 1941 року німці розстріляли у цьому селі всіх чоловіків і 56 жінок. Решту жінок закрили у концентраційних таборах, а дітей розіслали по німецьких притулках. Село спалили і переорали. Так Лідице зникнуло з лиця землі.
Не одне Лідице має Україна. Вона має також своє українське Надсяння… Це село Піскоровиці, яке лежить на правому березі Сяну, неподалік Жухова, між Синявою і Лежайськом. (…)