Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

4. Виправні роботи відбуваються на підприємствах незалежно від форми власності за місцем роботи засуджених (ч. 1 ст. 41 КВК). Засуджені залиша­ються працювати на тому ж підприємстві, на тій же посаді чи роботі. Переве­дення на іншу посаду чи роботу відбувається за підстав, передбачених законо­давством про працю, за винятком обмежень, встановлених вироком суду та кри­мінально-виконавчим законодавством.

5. Призначаються виправні роботи тільки працюючим і працездатним осо­бам, відбуваються лише за місцем їх постійної роботи з урахуванням спеціаль­ності. За цих умов до них не можуть бути засуджені: а) інваліди першої або другої групи, особи пенсійного віку; б) вагітні жі­нки і жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; в) неповно­літні до 16 років; г) військовослужбовці строкової служби; ґ) особи, які вчини­ли злочини, пов’язані з виконанням службових або професійних обов’язків, коли залишення винного на тій самій роботі може призвести до послаблення виховного й запобіжного впливу покарання або до вчинення таких же злочинних діянь; д) працівники правоохоронних органів, нотаріуси, судді, прокуро­ри, адвокати, державні службовці, посадові особи органів місцевого самовря­дування.

Якщо до покарання у виді виправних робіт засуджуються неповнолітні ві­ком від 16 до 18 років, необхідне додержання поставленої законом умови — обов'язкове забезпечення належного нагляду за їх поведінкою і здобуття ви­робничої кваліфікації.

6. У сучасних умовах Державний департамент України до практики за­стосування виправних робіт в порядку, передбаченому ст. 82 КК України (за­міна не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким по­каранням), потребує певних соціальних гарантій. Звертатися до суду з подан­ням про розгляд цього питання установи виконання покарання зобов'язані лише за наявності довідки з організації, підприємства, установи, де особа бу­де працевлаштована з наданням житла на період виконання виправних робіт. Тому розраховувати на таку заміну можуть тільки особи, що документально підтвердили своє майбутнє працевлаштування та забезпечення житлом. Біль­ше того, з 2005 р. працевлаштування засуджених з цього приводу повинно узгоджуватися через відділи кримінально-виконавчої інспекції територіаль­них управлінь Департаменту за місцем, де має намір проживати засуджений після звільнення. Тобто, перед тим, як направляти матеріали до суду, адміні­страція колонії через регіональне управління за участі співробітників кримі­нально-виконавчої інспекції перевіряє серйозність намірів (гарантію) підпри­ємства, організації або установи працевлаштувати засудженого в разі заміни покарання у виді позбавлення (обмеження) волі виправними чи громадськими роботами.