Втомлені гори

Що можуть душу осліпить, І вже як глянеш на сідниці, То ти захочеш жить і жить. 20.10.2001 р. ВОВКАМ НЕ ВІРЮ Не вірю я чинам ні скільки, Хай хоч повісять на сосні, Що той Леонтіївський спільник Стане товаришем мені. Та він же – вовк то тільки й зирить, Щоб кимось десь поласувать, І десь в кошарі чи в коморі Шкуру із будь-кого зідрать. Одінь ти вовка хоч у вівцю – Як дер, так й дертиме ягнят – І в запевняння їх не вірте, Що гуманістом стане кат. І віршик мій не надрукують, Бо він, немов домоклів меч, Вісить над тими, хто диктує Замість життя – розбій і смерч. А підлабузник і негідник – Це той, хто з підлості й брехні, І головне, що він доводить, Що він найкращий на землі. І якщо правду говорити У ці страшні весняні дні, Я швидше стану Президентом, Ніж стане другом кат мені. 19.5.1988 р. ЯКБИ ВІН БУВ НЕ ПРОЙДИСВІТОМ Що злодій, що жид – це одне майже те, Бо кожен із них що побачить – гребе. А те, що розумні вони, – не віднять, Та друзів таких не хотів би я мать. Якщо він тобі дав сьогодні п’ятак, То завтра із вас він здере четвертак. У крові у нього – віднять, обдурить, Інакше, ну хто б називав його жид?! 12.5.2009 р. "РОЗУМНА ЛЮДИНА" Климову Миколі Яковичу адвокату – Я надто розумна і мудра людина, Щоб став від панів захищать навіть сина. Я краще, як жук, буду ритись в гівні, Та проти начальства не піду – ні-ні. А совість, а честь, що ти з неї візьмеш, Як з неї ти навіть й пиріг не спечеш! Отож і подумай, – вказав на макітру, – Як проти піду – де візьму на півлітру? Як хочеться їсти і жінка кричить, То як же я можу його захистить? А так промовчу – сам себе стука в груди – Гляди, і зарплата, ще й премія буде! – Ну що ж, – відповів я тихенько Миколі,– Живи, ніби віл, все життя у неволі. Та краще буть соколом й жить років тридцять, Ніж вороном – триста і падлом кормиться. Бо хитрих не любить ніхто і ніде, То ж жуй тоді фігу й що з носа спаде. Бо з тих, хто іде проти правди, не зла – Знімають сім шкур, як із того козла. Бо з другом і пісня, і біль пополам, А друг якщо зрадить – то гірше, ніж хам! 30.7.1998 р. НАВІТЬ КРОТИ СМІЮТЬСЯ З нас уже навіть кроти З нір своїх сміються, Бо такі, як ти і я В нас вже не ведуться. 16.9.2008 р. ЗАБУЛИ ПРО НАРОД Ви погляньте, в нашій Раді Всі забули про народ, А народ горілку дудлить І показує їм: ОТ!!! 16.9.2009 р. Н.М. Її усю я цілував, Тримав в руках, немов гітару, І цілу ніч на ній я грав, Хоч і боявся я пожару. Я не хотів її чіпать, Та серце рвалось обійняти, Я не хотів її чіпать, Але не міг не цілувати. Нарешті вибухнула кров, Немов душа моя здуріла, І полилась теплом любов, Коли мого торкнулась тіла. Я пив любов, свою любов, Аж вибивали в серці дзвони, Бо знав, що більше у житті, Не буду з нею я ніколи. Цвіли тюльпани під вікном, Зірвався в полі лютий вітер, А я дивився і мовчав, Немов прощавсь навіки з літом. 15.6.2009 р. ЦАРІ І ПОЕТИ Аби жінки були щасливі, Ви їм шепчіть, що ті красиві. А щоб ніколи не старіли – Ви вічно шліть їм еростріли. Ті поети і царі, що з честю не розлучалися, То жити вони у віках залишалися. 15.2.2009 р. ЯК ЖЕ НАМ ЖИТЬ? Мов вороння серед полів, Де не поткнись, там – Тель-Авів. Де грибне місце – він сидить, Ну як же нам-вкраїнцям жить? 12.6.2009 р. КОЛИ ТЕМНІ НОЧІ Пийте, люди, горілочку – Від всіх хвороб ліки, Недаремно ж так до неї Тягнуться каліки. Пийте, люди, запивайте, Заливайте очі, А навіщо вони треба, Як скрізь темні ночі. Впреться ж звідкись Якийсь Мойша Без племені, роду, І почне закон качати Бідному народу. А той сидить і кліпає, Як у полі бидло, Жуйте, хлопці, свої соплі Все одно не видно.