ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Схоже, усі зійшлися на тому, щоб звільнити невдовзі першого в’язня, «Великого Джима» (4325), згодом третього з черги, Річа (1037), можливо, замінюючи їх ув’язненими зі списку запасних. Змішані почуття панують стосовно того, кого звільняти наступним, 3401-го чи 7258-го (якщо їх узагалі звільняти).
СВІДКАМИ ЧОГО МИ ТУТ СТАЛИ?
Із перших слухань комісії з умовно-дострокового звільнення випливають три основні твердження: межі імітації й реальності розмилися; у відповідь на міцну, як ніколи, владу охоронців стабільно зростає покірність і серйозність в’язнів; проявляється значна трансформація характеру в поведінці голови комісії з дострокового звільнення, Карло Прескотта.
Розмивання межі між в'язничним експериментом і реальністю ув'язнення
Сторонні спостерігачі, не знаючи, що передувало цій події, можуть упевнено припустити, що стали свідками реального слухання комісії з умовно-дострокового звільнення місцевої в’язниці. Потужність і яскраво виражена реальність полеміки між ув’язненими й призначеними їх охороняти особами відображалася багатьма способами. Серед них загальна серйозність ситуації, формалізованість висловлених в’язнями заяв на дострокове звільнення, критичні описи охорони, розмаїтий склад комісії, суть поставлених ув’язненим особистих запитань і висунуті їм звинувачення — коротше кажучи, напружений та емоційний характер усього засідання. База такої полемічної взаємодії очевидна у запитаннях комісії та відповідях ув’язнених стосовно «минулих судимостей», виправних заходів (як-от відвідування курсів, участь у терапевтичній чи професійній корекції), узгодження юридичного представництва, статус судового процесу, їхні плани на майбутнє як добропорядних громадян.
Важко усвідомити, що минуло лише чотири дні у житті цих студентів, як і важко уявити, що їхнє майбутнє як в’язнів триватиме ще трохи довше за тиждень у Стенфордській окружній тюрмі. Їх ув’язнено не на місяці чи роки, як, знущаючись, наголошує комісія у своїх звинуваченнях. «Грати роль» тепер стало «прийняти роль» — актори прийняли характер й ідентичність кожного свого вигаданого персонажа.
Покірність і серйозність в'язнів
Зараз в’язні здебільшого ввійшли — неохоче, але врешті-решт покірно — у свої багатопланові образи у в’язниці. Вони називають себе за своїми ідентифікаційними номерами і миттєво відповідають на запитання, поставлені їх вигаданим ідентичностям. Вони цілком серйозно відповідають на, здавалося би, сміховинні запитання — наприклад, розпитування про природу їхніх злочинів і докладених для виправлення зусиль. За деякими винятками, в’язні почали повністю залежати від влади комісії з умовно-дострокового звільнення, а також працівників виправного закладу й системи загалом. Лише ув’язнений 7258 мав необережність пояснити причину перебування тут як участь в «експерименті», але він швидко здав позиції через словесний натиск Прескотта.
Легковажний стиль деяких перших заяв на дострокове звільнення (зокрема в’язня 3401, азійського походження) затьмарює жорстке осудження з боку комісії — така неприпустима поведінка ніяк не може гарантувати звільнення. Більшість ув’язнених, схоже, повністю прийняли обставини ситуації. Вони вже не заперечують і не повстають проти того, що їм сказали або наказали. Вони як актори, що працюють за методом Станіславського, тобто продовжують грати свою роль поза межами сцени чи об’єктива камери, і тепер ця роль пожирає їхню ідентичність. Захисникам людської гідності арештантів, мабуть, прикро зауважувати згідливість колишніх в’язничних бунтарів, героїв повстань, які тепер вимолюють помилування. Жоден герой не походить з такої компанії.
Того озлобленого американця азійського походження, Ґленн (3401), відпустили через декілька годин після напруженого спілкування з комісією з умовно-дострокового звільнення. Через стрес у нього розвинувся висип по всьому тілу. Студентська медична служба надала потрібну підтримку, і його відправили додому для консультацій із власним терапевтом. Висип був способом його організму випустити пару, як, власне, і раптова втрата контролю над своїми емоціями у Даґа (8612).
Драматична трансформація голови комісії з умовно-дострокового звільнення
Я знав Карло Прескотта вже три місяці до цієї події й контактував з ним майже щоденно наживо й часто у довгих телефонних розмовах. Позаяк ми разом викладали шеститижневий курс з психології ув’язнення, я бачив його в дії як промовистого і пристрасного критика тюремної системи, яка, на його думку, була фашистським інструментом для придушення людей інших відтінків шкіри. Він ставився надзвичайно уважно до методів, якими в’язниці та інші системи влади й контролю змінюють у своїх лещатах усіх: як ув’язнених, так і ув’язнювачів. І, власне, впродовж суботнього вечірнього ток-шоу на місцевій радіостанції KGO Карло часто запевняв слухачів у провалі цієї застарілої й дорогої інституції, на підтримку якої досі намарне витрачалися їхні податки.