ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Нарешті, коли поставили підступне запитання — чи відмовився б він добровільно від зароблених грошей, якби йому надали дострокове звільнення, — 416-й одразу зухвало відповідає: «Так, звісно. Адже я відчуваю, що ця оплата не варта проведеного тут часу».
Для Карло цього вже досить: «Заберіть його». 416-й робить точнісінько те, що автоматично робили до нього й інші: без додаткового наказу він піднімається, простягнувши руки для наручників. Мішок на голову — і його супроводжують до виходу.
Цікаво, що він не вимагає, щоб комісія негайно припинила виконання ним, вимушеним добровольцем, ролі. Він не хоче ніяких грошей — то чому ж просто не скаже: «Я залишаю експеримент. Ви повинні віддати мої одяг і речі, я йду!».
Ім’я в’язня — Клей, але з ним не так просто що-небудь поклеїти. Він непохитно впевнений у власних принципах і наполегливий в обраних стратегіях. Утім він надто вжився в роль в’язня, і тепер, поки його виводять з кімнати слухання справи, не може поглянути на ситуацію збоку і зрозуміти, що ключі від волі у нього тут і зараз — треба лише заявити комісії з умовно-дострокового звільнення, що хоче негайно залишити територію в’язниці, доки він фізично перебуває ще поза нею. Проте тепер ця в’язниця — у нього в голові.
ЗАЛЕЖНІСТЬ - СЛАБКЕ МІСЦЕ
Ув’язнений Пол (5704), наступний у черзі, одразу скаржиться на відсутність обіцяного за хорошу поведінку пайка цигарок. Серед його дисциплінарних зауважень від охоронців: «Постійно проявляє непокору і хамить, бувають напади люті та похмурого настрою, постійно намагається схилити інших в’язнів до непокори й відмовляє їх від співпраці з охоронцями».
Прескотт ставить під питання його так звану хорошу поведінку, яка ніколи не принесе йому жодної цигарки. В’язень відповідає ледь чутно — так тихо, що члени комісії змушені попросити його говорити голосніше. Коли йому кажуть, що він поводиться погано, навіть якщо знає, що за це покарають інших, він знову тихо щось бурмотить, втупившись у центр стола.
«Ми обговорювали, що... ну, якщо щось трапиться, ми просто доводитимемо це до кінця... якби хтось інший щось зробив, то я отримав би покарання за них». Член комісії перебиває: «Ти зазнавав покарання через якогось іншого в’язня?». Пол (5704) ствердно відповідає, що страждав за приятелів.
Прескотт голосно і знущально заявляє: «То ти мученик, да?».
«Ну, я думаю, що ми всі...» — знову ледь чутно.
«Що можеш сказати на свою користь?» — із притиском запитує Прескотт. Номер 5704 відповідає, але знову нерозбірливо.
Пригадаймо, що 5704-й, найвищий серед в’язнів, відкрито кидав виклик багатьом охоронцям, і брав участь у багатьох спробах втечі, розповсюдженні чуток і барикадуванні. Це саме він з гордістю писав своїй дівчині, що його обрали головою комісії з розгляду скарг арештантів Стенфордської окружної в’язниці. Ба більше, це саме 5704-й зголосився на цей експеримент на брехливих підставах. Він записався з наміром стати шпигуном, аби викрити це дослідження у статтях, які планував написати для деяких альтернативних і ліберальних «андеґраундних» газет — і все це через припущення, що цей експеримент ніщо інше, як підтримуваний владними структурами проект, щоб навчитися розбиратися з політичними дисидентами. І куди поділася його колишня хоробрість? І чому він раптом почав незв’язно висловлюватися?
Перед нами у цій кімнаті сидить пригнічений і засмучений молодий чоловік. В’язень 5704 дивиться лише під ноги, киваючи у відповідь на запитання комісії і не встановлюючи прямого зорового контакту.
«Так, я відмовився би від зароблених грошей, щоб отримати дострокове звільнення зараз, сер», — відповідає він настільки голосно, наскільки вдається зібрати сил. (За підрахунком поки що погодилися п’ять із шести в’язнів.)
Я дивуюся: як такий енергійний, пристрасний революційний дух, що так захоплював у цьому молодикові, міг повністю зникнути за такий короткий проміжок?
До слова, ми потім дізналися, що саме Пол (5704) так вжився у роль в’язня, що як перший крок свого плану втечі викрутив панель розетки зі стіни своїми довгими і твердими нігтями гітариста. Далі він використав цю панель, щоб зняти дверну ручку у своїй «камері». А ще використовував свої сильні нігті, щоб позначати відлік днів ув’язнення на стіні. Поки що там були зарубки поруч із позначками Пн / Вт / Ср / Чт.
ЗАГАДКОВИЙ І СИЛЬНИЙ В'ЯЗЕНЬ
Наступну заяву на дострокове звільнення подає ув’язнений Джеррі (5486). Він загадковіший, ніж будь-хто з попередніх. Він у піднесеному настрої, відчуваючи, що готовий спокійно впоратися з усім, що постане на шляху. Його фізична міць різко контрастує з худорлявістю в’язня 416 чи жилавістю Ґленна (3401). Звісно, складається враження, ніби він витримає всі два тижні без скарг. Проте у його висловлюваннях відчувається нещирість, і він не підтримав приятелів у біді. За декілька хвилин тут 5486-му вдається викликати таку саму відразу в Прескотта, як й іншим в’язням. Він прямо заявляє, що не бажає втратити зароблені кошти в обмін на дострокове звільнення.