ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Коли Річ (1037) увійшов до кімнати, то постав у вигляді дивної суміші молодої енергії й початкової стадії депресії. Він одразу починає говорити про свій день народження як про єдиний привід для дострокового звільнення. Видається, що це дуже важливо для нього, та він забув про свято, коли зголошувався взяти участь у цьому експерименті. Річ так захопився цією темою, що не може відповісти на запитання начальника. Адже відповідь або ускладнить його перебування у в’язниці, або знищить його аргументи на звільнення: «Ти не думаєш, що наша в’язниця здатна влаштувати вечірку на честь твого дня народження?».
Прескотт хапається за можливість: «У тебе вже достатньо досвіду навіть на твій вік. Ти знаєш правила. Ти мусиш розуміти, що в’язниця існує для людей, які порушили правила, і саме ти своїми діями поставив інших під загрозу. Хлопче, я бачу, що ти змінюєшся, тут так і написано, і справді думаю, що ти поводишся значно краще. Однак ти сам власноруч написав: “попри мою жахливу неповагу до них та їхніх вимог...”. Жахливу неповагу! Ти не можеш не поважати людей та їхнє майно. А якби всі громадяни країни проявляли неповагу до майна інших людей? То, мабуть, вони повбивали б одне одного!».
Карло вдає, що «читає» справу ув’язненого з блокнота (все ще чистого), і зупиняється на тому місці, де буцімто з’ясував щось важливе: «Я тут бачу, що під час арешту ти дуже пручався і до тебе застосовували силу. Ти міг поранити когось з офіцерів або й гірше. Я дуже вражений твоїм прогресом і думаю, що ти починаєш визнавати незрілість своєї поведінки, нерозсудливість і відсутність уваги до інших людей. Ти перетворюєш людей на предмети — змушуєш їх почуватися об’єктами для твого використання. Ти маніпулюєш людьми! Виглядає, що все своє життя ти маніпулюєш людьми, усі звіти повідомляють про твою байдужість до закону та порядку. Періодично ти, напевно, не контролюєш свою поведінку. Чому ж ти вважаєш себе хорошим претендентом на дострокове звільнення? Що ти нам скажеш? Ми лише намагаємося тобі допомогти».
В’язень 1037 не готовий до такого персонального натиску. Він буркотить нерозбірливе пояснення про вміння відступити в ситуації, яка схиляє його до насильства. І продовжує про те, як цей досвід перебування у в’язниці допоміг йому: «Ну, я тепер бачу різні реакції людей на різні ситуації, як вони проявляють повагу до інших, наприклад, у розмовах зі співкамерниками, їхні різні реакції на однакові ситуації. У трьох змінах різні охоронці, як я зауважив, по-різному реагують у схожих ситуаціях».
Номер 1037 й далі з цікавістю порушує тему своєї «слабкості», особливо роль агітатора у повстанні в’язнів у понеділок. Він став абсолютно покірним: звинувачував себе у відкритій непокорі охоронцям і зовсім не критикував їхнє зловживання та постійні знущання. (Перед моїми очима — ідеальний приклад промитих мізків. Таке явище нагадує американських військовополонених у Корейській війні[102], які публічно зізнавалися своїм китайським утримувачам-комуністам у використанні біологічної зброї й інших порушеннях воєнних договорів.)
Раптово Прескотт перебиває обговорення слабкості в’язня наполегливим запитанням: «Вживаєш наркотики?».
Коли 1037-й відповідає заперечно, йому дозволяють далі вибачатися, доки знову не перебивають. Тепер Прескотт помічає чорний синець на руці в’язня і запитує, як той отримав його, такого великого. Хоча він, очевидно, з’явився після однієї з численних сутичок з охоронцями, ув’язнений 1037 заперечує появу синця унаслідок насильницького приборкання чи затягування до одиночної камери, навіть додаючи, що охоронці поводилися якнайласкавіше. Він вважає, що сам спричинив його появу непокорою наказам охоронців.
Карло подобається це «з моєї вини»: «Будеш хорошим хлопчиком, да?».
Номер 1037 каже, що думав би про дострокове звільнення, навіть якщо б це означало позбавлення зарплатні. (Це таки занадто не отримати тепер нічого, з огляду на те, через що йому довелося пройти.) Загалом він компетентно відповідає на запитання комісії, але його депресія просто ширяє темною хмарою над головою, як зазначить Прескотт після слухання. Цей стан свідомості в’язня схвилював його матір ще під час відвідин, і вона на це поскаржилася, коли прийшла до мене в кабінет суперінтенданта. Та номер 1037 намагався протриматися якнайдовше, щоб довести свою мужність, — можливо, своєму батькові? Він дає декілька цікавих відповідей про здобутий досвід у в’язниці, але здебільшого вони звучать поверхово і як вигадані для задоволення комісії.
102
Корейська війна (1950-1953)—збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою і Південною Кореєю. Доволі часто його розглядають як опосередковану війну між США та об’єднаними силами КНР і СССР.—Прим. ред.