Зірка впаде опівночі

Капітан Георгіу замислився.

— Мені здається, — мовив він згодом, — що твоє міркування трошки хибне. Який можна зробити зараз висновок? Давай оглянемось на недавні події по порядку… Ми одержуємо повідомлення, а пізніше й підтвердження, що в штабі дивізії орудує агент абверу… Його завдання — довідатись про секрет дії шифрувальної машини. Залишаємо без уваги ті два вбивства, які він здійснює вимушено, або, як ти висловився, завдяки невдачі, що його переслідує. І йому, нарешті, пощастило: знайшовся один шифрувальник, що приховує свої старі гріхи. Інакше кажучи, шпигун дістав можливість виконати завдання, не рискуючи власною шкурою. Що ж він робить? Наказує Барбу перейти фронт. Навіщо? Бо в такий спосіб у розпорядження абверу можна передати людину… яка знає не тільки секрет дії машини, а й усі шифрувальні коди, що використовуються в румунській армії. Ти не згоден з такою точкою зору і вважаєш, що агент, посилаючи Барбу туди, насправді хотів, щоб сержанта спіймали. Мені здається, що саме тут ти й помиляєшся. Бо відразу постають три питання, які заперечують таке припущення. По-перше, чому шпигун так пізно скористався з того, що він знав про Барбу? По-друге, якщо він був певен, що сержанта зловлять, тоді навіщо дав йому оту тисячу марок? Адже ж Барбу погодився на втечу без ніякої винагороди. По-третє, чому він пожертвував цим негідником, розуміючи, що від нього можна довідатись дуже багато. Іншими словами, чого він підпорядкував цій справі знищення Барбу своє основне завдання? Це питання здається мені найсуттєвішим. А, міркуюючи по-твоєму, можна сказати, що він повівся, як той гравець у покер, що, тримаючи в руках каре з тузів, кидає три карти на стіл, сподіваючись із заново взятих скласти королівську квінту. Можливо, цей приклад не дуже вдалий, однак нічого іншого мені ще не спало на думку.

— Спробую відповісти на два ваших запитання. Третє, признаюсь щиро, у мене ще не знайшло якоїсь відповіді. Щонайперше, я вважаю, що шпигун зовсім недавно довідався про темпу пляму в минулому Барбу. Пригадуєте це зникнення фотографій з солдатських білетів? Правда, нам не відомо, чи пропадала й фотокарточка Барбу. Але припустити це ми можемо. Уявімо собі, що вона дійшла туди, куди треба, і агент дізнався про все, що Барбу так старанно приховував, А раз так, то він зумів примусити сержанта танцювати під його дудку. На друге питання я поки що не можу вам відповісти. Третє й справді найважливіше. Відповідь на нього знайти не легко. Але тут можна уявити таке: або шпигун уже знав секрет дії машини, — в такому ж випадкові сержантом можна було й пожертвувати, або з невідомих нам причин Барбу мав таки загинути.