ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Закони мають визначати обмеження, завдання, права і результати, а також те, які органи вповноважені їх регулювати. Чітко й однозначно сформульовані закони витримують випробування часом. А от норми, що детально описують, як упроваджувати закони в життя, — це те саме, що для програмістів коди й алгоритми, тобто набір інструментів, які постійно оновлюються. Ці інструменти лише допомагають досягати результатів, визначених у законах.

У сучасному світі доцільно порівнювати нормативи з кодами й алгоритмами, які ми постійно підлаштовуємо. Щодня винаходять нові фінансові інструменти, які функціонують за рахунок алгоритмів, що змінюються зі швидкістю розвитку технологій. Ці інструменти можна регулювати лише програмами й алгоритмами, які відстежують їх і керують ними, подібно до алгоритмів Google з контролю за якістю пошукової системи (таких собі «регулювань» Google), що зупиняють спроби невтомних спамерів обійти систему. Дехто каже, що державі ліпше триматися подалі від багатьох галузей і дозволити «ринку» розвиватися самостійно. Однак, за браку належного управління, вседозволеність грає на руку зловмисникам. Так само як Google, Facebook, Apple, Amazon і Microsoft розроб­ляють регуляційні механізми для своїх платформ, державні органи мають дбати про регулювання, адже слугують необхідними суспільству платформами.

Коли 2008 року світова економіка мало не розвалилася, стало очевидно, що органи державного нагляду не встигали за невпинними «інноваціями» фінансового сектору. Фінансисти тимчасом ганялися за прибутками, не замислюючись про наслідки. Нині не все так погано. Наприклад, для боротьби з фінансовими пірамідами, зокрема зі злочинними схемами Берні Медоффа й Аллена Стенфорда, Комісія з цінних паперів США запровадила алгоритмічні моделі, які виокремлюють геджеві фонди з найкращими результатами розслідувань. Таким чином Комісія дізнається, які фонди найефективніше застосовують методи оцінки інвестицій. Однак інформації про те, які це фонди, недостатньо. На фонд чекає тривалий процес: розслідування, переговори, виклики і проблеми в кожному окремому випадку. Натомість Google, виявивши новий вид спаму, який шкодить результатам пошуку, може швидко змінити правила й зв’язати руки шкідникам. Правила автоматично змінює система, підлаштовуючись під визначену «функцію пристосування».

Нам треба забезпечити більш систематичну протидію шкідникам на тлі стрімкішого потоку операцій. Адже нині компанії застосовують DevOps та інші технології, спрощуючи й пришвидшуючи внутрішні бізнес-процеси. Це не означає, що можна махнути рукою на «регламент» — основу П’ятої поправки до Конституції США. От тільки в багатьох випадках усталені процедури можна суттєво прискорити, забезпечивши справедливішу і прозорішу взаємодію держави з громадянами.

Технологічні платформи дають кілька важливих уроків. Попри те, що величезними платформами Google, Facebook та Uber управляють надзвичайно складні алгоритмічні системи, «функція пристосування» їхніх алгоритмів зазвичай досить проста: Чи вважає користувач інформацію доцільною? (відповідь — готовність користувача перейти за посиланням і, вдовольнившись, не повторювати пошукового запиту); Чи вважає користувач контент захопливим? (відповідь — готовність залишатися на сайті); Чи виконується виклик пасажира протягом трьох хвилин? Чи досягає рейтинг водія більше чотирьох із половиною зірочок?