ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
2. Розрахунки в реальному часі: чи виходить бажаний результат.
3. Алгоритми (тобто інструкції чи правила), які постійно вносять поправки, щоб досягти бажаного результату.
4. Періодичний, глибокий аналіз, чи правильні алгоритми і чи виконують вони потрібні функції.
У деяких випадках, на жаль, поодиноких, державні і квазідержавні органи дотримуються наведених вище процедур, регулюючи різноманітні процеси. Наприклад, центральні банки регулюють грошовий обіг, намагаючись впливати на відсоткові ставки, рівень інфляції і стан економіки. У них є мета, і вони до неї прямують, час від часу вносячи незначні поправки у правила. Із таким підходом різко контрастує звичайна модель регулювання, зациклена радше на правилах, аніж на результатах. Вам часто доводиться стикатися з правилами, які втратили сенс? Часто трапляються правила, які дають бажаний результат?
Законодавство Сполучених Штатів, та й багатьох інших країн, до абсурду ускладнилося. Акт про доступну медицину розтягнувся на дві тисячі сторінок. Для порівняння: Закон про національні автомагістралі 1956 року, який є основою найбільшого інфраструктурного проекту в американській історії — будівництва мережі швидкісних автомагістралей США, — містив лише 29 сторінок; Закон Ґласса — Стіґолла 1933-го, який визначив роботу банків після Великої депресії, умістився на 37-ми сторінках. Ануляція того закону про банки призвела до фінансової кризи 2008-го. Зарадити кризі мав Закон Додда — Франка 2010-го, завдовжки... 848 сторінок, до якого додано 400 нормативно-правових актів, тому загалом вийшла збірка десь на 30 тисяч сторінок200.
Закони мають визначати обмеження, завдання, права і результати, а також те, які органи вповноважені їх регулювати. Чітко й однозначно сформульовані закони витримують випробування часом. А от норми, що детально описують, як упроваджувати закони в життя, — це те саме, що для програмістів коди й алгоритми, тобто набір інструментів, які постійно оновлюються. Ці інструменти лише допомагають досягати результатів, визначених у законах.
У сучасному світі доцільно порівнювати нормативи з кодами й алгоритмами, які ми постійно підлаштовуємо. Щодня винаходять нові фінансові інструменти, які функціонують за рахунок алгоритмів, що змінюються зі швидкістю розвитку технологій. Ці інструменти можна регулювати лише програмами й алгоритмами, які відстежують їх і керують ними, подібно до алгоритмів Google з контролю за якістю пошукової системи (таких собі «регулювань» Google), що зупиняють спроби невтомних спамерів обійти систему. Дехто каже, що державі ліпше триматися подалі від багатьох галузей і дозволити «ринку» розвиватися самостійно. Однак, за браку належного управління, вседозволеність грає на руку зловмисникам. Так само як Google, Facebook, Apple, Amazon і Microsoft розробляють регуляційні механізми для своїх платформ, державні органи мають дбати про регулювання, адже слугують необхідними суспільству платформами.
Коли 2008 року світова економіка мало не розвалилася, стало очевидно, що органи державного нагляду не встигали за невпинними «інноваціями» фінансового сектору. Фінансисти тимчасом ганялися за прибутками, не замислюючись про наслідки. Нині не все так погано. Наприклад, для боротьби з фінансовими пірамідами, зокрема зі злочинними схемами Берні Медоффа й Аллена Стенфорда, Комісія з цінних паперів США запровадила алгоритмічні моделі, які виокремлюють геджеві фонди з найкращими результатами розслідувань. Таким чином Комісія дізнається, які фонди найефективніше застосовують методи оцінки інвестицій. Однак інформації про те, які це фонди, недостатньо. На фонд чекає тривалий процес: розслідування, переговори, виклики і проблеми в кожному окремому випадку. Натомість Google, виявивши новий вид спаму, який шкодить результатам пошуку, може швидко змінити правила й зв’язати руки шкідникам. Правила автоматично змінює система, підлаштовуючись під визначену «функцію пристосування».
Нам треба забезпечити більш систематичну протидію шкідникам на тлі стрімкішого потоку операцій. Адже нині компанії застосовують DevOps та інші технології, спрощуючи й пришвидшуючи внутрішні бізнес-процеси. Це не означає, що можна махнути рукою на «регламент» — основу П’ятої поправки до Конституції США. От тільки в багатьох випадках усталені процедури можна суттєво прискорити, забезпечивши справедливішу і прозорішу взаємодію держави з громадянами.
Технологічні платформи дають кілька важливих уроків. Попри те, що величезними платформами Google, Facebook та Uber управляють надзвичайно складні алгоритмічні системи, «функція пристосування» їхніх алгоритмів зазвичай досить проста: Чи вважає користувач інформацію доцільною? (відповідь — готовність користувача перейти за посиланням і, вдовольнившись, не повторювати пошукового запиту); Чи вважає користувач контент захопливим? (відповідь — готовність залишатися на сайті); Чи виконується виклик пасажира протягом трьох хвилин? Чи досягає рейтинг водія більше чотирьох із половиною зірочок?