Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999

Навесні 1943 р. УПА перебрала контроль над волинськими селами від німців[315] і почала знищувати та виганяти польське населення. Волинські поляки були надзвичайно слабкими, щоб навіть розглядати можливість завдати удару першими. У 1939 р. на Волині було щонайбільше 16% поляків (тобто майже 400 тис. осіб), а до 1943 р. їхнє представництво зменшилось ще десь до 8% (200 тис.)[316]. Розпорошені по селах, позбавлені депортованої еліти, вони не мали жодного, окрім німецького, державного органу, який би їх захистив, як і не мали власної місцевої партизанської армії. Тому рішення ОУН(Б) використати УПА проти поляків слід розглядати винятково як етнічні чистки цивільного населення[317]. Протягом 1943 р. підрозділи УПА вбивали поодиноких поляків чи знищували їх масово в польських колоніях і в польських та українських селах[318]. Для нападів на більші польські поселення УПА залучала місцеве населення.

Відповідно до чисельних та взаємно підтверджених звітів, українські партизани та їхні прибічники спалювали будинки, розстрілювали чи заганяли назад тих, хто намагався врятуватись, а також використовували серпи та вила для розправи над втікачами. Церкви, повні вірян, спалювались до тла. Партизани виставляли напоказ обезголовлені, розіп'яті, розчленовані та випотрошені тіла, щоб спонукати решту поляків до втечі[319]. У змішаних поселеннях упівські служби безпеки попереджали українців, аби ті тікали, й наступного дня знищували всіх тих, хто залишився[320]. Інколи УПА видавала себе за радянських партизанів та пропонувала польським партизанам спільно атакувати німців. З цього приводу могли скликатися місцеві збори, а тоді УПА вбивала їхніх учасників[321]. Політика етнічних чисток довела свою популярність серед вояків повстанської армії й знайшла підтримку серед деяких українських селян на Волині[322]. УПА матеріально заохочувала українців зі змішаних сіл та міст приєднуватись до знищення своїх сусідів. Разом з тим, багато українців ризикували власним життям, а інколи і втрачали його, щоб попередити чи прихистити поляків[323].