Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
- Автор: Снайдер Тимоті
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-245-4, 978-0-300-10586-5
- Переводчик: Антон Котенко
- Жанр: История
Электронная книга - «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999». Краткое содержание книги:
Навесні 1943 р. УПА перебрала контроль над волинськими селами від німців[315] і почала знищувати та виганяти польське населення. Волинські поляки були надзвичайно слабкими, щоб навіть розглядати можливість завдати удару першими. У 1939 р. на Волині було щонайбільше 16% поляків (тобто майже 400 тис. осіб), а до 1943 р. їхнє представництво зменшилось ще десь до 8% (200 тис.)[316]. Розпорошені по селах, позбавлені депортованої еліти, вони не мали жодного, окрім німецького, державного органу, який би їх захистив, як і не мали власної місцевої партизанської армії. Тому рішення ОУН(Б) використати УПА проти поляків слід розглядати винятково як етнічні чистки цивільного населення[317]. Протягом 1943 р. підрозділи УПА вбивали поодиноких поляків чи знищували їх масово в польських колоніях і в польських та українських селах[318]. Для нападів на більші польські поселення УПА залучала місцеве населення.
Відповідно до чисельних та взаємно підтверджених звітів, українські партизани та їхні прибічники спалювали будинки, розстрілювали чи заганяли назад тих, хто намагався врятуватись, а також використовували серпи та вила для розправи над втікачами. Церкви, повні вірян, спалювались до тла. Партизани виставляли напоказ обезголовлені, розіп'яті, розчленовані та випотрошені тіла, щоб спонукати решту поляків до втечі[319]. У змішаних поселеннях упівські служби безпеки попереджали українців, аби ті тікали, й наступного дня знищували всіх тих, хто залишився[320]. Інколи УПА видавала себе за радянських партизанів та пропонувала польським партизанам спільно атакувати німців. З цього приводу могли скликатися місцеві збори, а тоді УПА вбивала їхніх учасників[321]. Політика етнічних чисток довела свою популярність серед вояків повстанської армії й знайшла підтримку серед деяких українських селян на Волині[322]. УПА матеріально заохочувала українців зі змішаних сіл та міст приєднуватись до знищення своїх сусідів. Разом з тим, багато українців ризикували власним життям, а інколи і втрачали його, щоб попередити чи прихистити поляків[323].
Більшість нападів УПА, охоронних загонів повстанської армії та українських селян на волинських поляків відбулись у березні-квітні, липні — серпні та наприкінці грудня 1943 р. До липня 1943 р. УПА поглинула інші українські партизанські угруповання на Волині, налічувала вже майже 20 тис. вояків і могла проводити одночасні акції на всій волинській території[324]. Перше число газети УПА, що побачила світ того ж таки місяця, обіцяло «ганебну смерть» усім полякам, які залишились в Україні[325]. УПА була рішуче налаштована втілити свої погрози в життя. Протягом дванадцяти годин вночі з 11 на 12 червня УПА атакувала 167 населених пунктів. Цей напад випадково припав на православне свято святих Петра і Павла; попередній напад відомий як «Кривава Велика п'ятниця для ляхів»; ще один стався на Різдво. Оскільки католики святкують Різдво раніше від вірян східного обряду, воно дуже зручно відмежувало українців від поляків, які знайшли смерть у палаючих дерев'яних церквах: католицькі церкви спалювали до тла, а тих, хто намагався втекти, — розстрілювали. Загалом у 1943 р. УПА вбила майже 40–60 тис. мирних поляків[326]. До певної міри тогорічні напади були також частиною Голокосту волинських євреїв, невеликій кількості яких вдалося пережити зиму 1942 р. завдяки прихистку, який вони знайшли у польських селян із волинських сіл. Коли УПА знищувала польські поселення, вона вбивала й уцілілих у такий спосіб євреїв[327].
315
Косик. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — с. 325–331.
316
Під час польського перепису 1931 р. у Волинському воєводстві 396 200 осіб назвали польську своєю першою мовою, а 356 300 — вказали католицизм своєю релігією. Зменшення кількості населення під час війни було спричинене депортаціями 1939–1941 рр., вивезенням на примусові роботи до Німеччини в 1941–1943 рр., стратами за радянської та німецької влади, втратами у збройних сутичках та від хвороб.
317
Вважається, що ці етнічні чистки були відповіддю на польські акції, викликані спробами Німеччини колонізувати колишнє Люблінське воєводство, на той момент вже частину Генерал-губернаторства. Насправді ж волинські чистки були скоординованою акцією широкого масштабу, під час якої було вбито десятки тисяч поляків, тоді як у Холмі колишнього Люблінського воєводства кількість смертей лічиться сотнями.
318
Один із членів служби безпеки УПА так згадував загальні настанови під час допиту радянськими спецслужбами: «Вбивати поляків, чехів та євреїв на місці». Протокол допроса И. И. Яворского, 14 апреля 1944 г., Государственный архив Российской Федерации (ГАРФ), ф. P-9478, оп. I, д. 398.
319
Польські спогади див.: II/36, II/2110, II/1142, II/594, II/1146, II/1172, II/2353, II/2660, II/2667, II/2506, ІІ/2451, II/2451/3–8, II/2373, II/1914, II/1338/kw, II/1216, ІІ/265, II/1875, AWKW. Про вбивства в липні 1943 р. див.: II/737, II/1144, II/2099, II/2650, II/953, II/775, AWKW. Польські зведення: Poselstwo RP do MSZ w Londynie, 24 лютого 1944 p., Zespol А.9.У., ecz, 8B, AMPN. Німецькі зведення: Filar. Eksterminacja ludnosci polskiej na Wolyniu. — s. 34, 74; див. також: orzecki. Polacy i Ukraincy. — s. 262–263. Радянські зведення див.: Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 / Ред. Білас Іван. — К.: Либідь, 1994. — с. 383; Сергійчук. ОУН-УПА в роки війни. — с. 31, 55.
320
Протокол допроса В. Е. Ступака, 30 сентября 1944 р., ГАРФ, ф. Р-9478, оп. I, д. 398.
321
Siemaszko Ewa, Siemaszko Wladyslaw. Mordy ukrainskie na Wolyniu w czasie II wojny swiatowej // Europa nie prowincjonalna / Jasiewicz Krzysztof (red.). — Warszawa: Rytm, 1999. — s. 1047.
322
Літопис УПА. Нова серія. — т. 2. — с. 284 прим.; orzecki. Polacy і Ukraincy. — s. 238.
323
Приклади порятунку поляків українцями як на Волині, так і в Галичині: II/17, II/63t, II/1914, II/2110, II/106t, II/1286/2k, ІІ/209, II/1350/2k, II/2650, II/996, II/1216, II/1328/2к, II/737, AWKW.
324
Оцінку чисельності загонів УПА див. у: Filar Wladyslaw. «Burza» na Wolyniu. — Warszawa: Rytm, 1997. — s. 35.
325
За що бореться УПА. До зброї 1, 1 (Липень 1943) // Літопис УПА. Нова серія. — т. 1. — с. 7–8.
326
Така оцінка зроблена на основі підрахунків Гжегожа Грицюка в його статті: Straty ludnosci na Wolyniu wiatach 1941–1944 // Polska-Ukraina: rudne pytania. — t. 5. — s. 278. Досліднику, який хотів би дізнатися імена замордованих польських мирних мешканців на Волині та в Східній Галичині, слід було б розпочати з Archiwum Wschodnie, Osrodek Karta, Archiwum Glownej Komisji Badania przeciwko Narodowi Polskiemu, Stowarzyszenie Upamietnienia Polakow Pomordowanych na Wolyniu, Stowarzyszenie Upamietnienia Ofiar Zbrodni Ukrainskich Nacjonalistow та Archiwum Srodowiska Zolnierzy 27 Wolynskiej Dywizji Armii Krajowej, так само як і з архівних та опублікованих джерел, цитованих раніше і далі.
327
Spector. Holocaus of VolhynianJews. — p. 250–251.