Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999
- Автор: Снайдер Тимоті
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-245-4, 978-0-300-10586-5
- Переводчик: Антон Котенко
- Жанр: История
Электронная книга - «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999». Краткое содержание книги:
Хоча служба волинських поляків у німецькій поліції та діяльність радянських партизанів і вояків АК були наслідками жорстокості УПА, однак саме це стало корисним джерелом для упівської пропаганди; завдяки цьому хоч і штучно, але ефективно до радянської та німецької окупації можна було прив'язати не лише поляків з Волині, а й польський уряд у Лондоні. Звернімо увагу на твердження, висловлене на серпневому конгресі ОУН 1943 р.: «Польська імперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялізмів та ворогом свободи народів. Вона намагається запрягти польські меншини на українських землях і польські народні маси до боротьби з українським народом та допомагає німецькому та московському імперіялізмам винищувати український народ»[341]. Протягом 1943 р. частини польської самооборони одночасно співпрацювали з радянськими партизанами і з німецькими військами для боротьби проти УПА[342]. Однак це було локальне явище, яке мало своє локальне пояснення. Загалом, ми не можемо говорити про співпрацю польської влади та польських збройних сил ані з німецьким, ані з радянським «імперіялізмом». АК від часу свого створення боролась проти німців. І хоча союзники вимагали від польських сил співпраці з радянськими військами, в 1943 р. із цього також ще нічого не виходило. У квітні 1943 р. Сталін, не особливо прагнучи співпрацювати з польським урядом у Лондоні, скористався з викриття скоєного радянською владою масового вбивства польських офіцерів у Катині, щоб розірвати зв'язки з польським еміграційним урядом. Окрім того, звинувачення УПА виглядають анітрохи не кращими з огляду на політику самих українських націоналістів. Якщо вести мову про «винищення» то УПА знищувала поляків на Волині в 1943 р. руками тисяч партизанів, які допомагали нацистам знищувати євреїв у 1942 р. Якщо ж говорити про колабораціонізм, то найкращим його прикладом, без сумніву, була дивізія СС «Галичина», і це навіть не згадуючи про цілковите домінування українців у місцевій адміністрації дистрикту «Галичина» Генерал-губернаторства, де на початок 1944 р. їх було 346, в той час як поляків — лише троє[343]. Втім, метою подібних декларацій була політична агітація, тому слід відрізняти історичну оцінку від особистого досвіду в певному часі та просторі. Подібна пропаганда була до певної міри дієвою саме тому, що вона відображала нещодавній досвід українців.
Будь-яка пропаганда використовує не лише здатність мови узагальнювати окремі випадки, а й схильність людей вірити в такі загальні твердження, які видаються їм суголосними із власним досвідом. Одна з диявольських вигод етнічних чисток полягає в навішуванні національних ярликів окремим звірствам. Знищуючи певних осіб в ім'я нації, ті, хто вдається до етнічних чисток, не лише принижують, розлючують та націоналізують вцілілих; вони також перетворюють інших осіб зі своєї групи на потенційну мішень для національної помсти. Вцілілі після чисток сприймають інших як агресорів, а пропагандисти вміло зображають обидві сторони як нації. Напад нечисельної групи осіб на певну місцевість перетворюється на протистояння двох націй завдяки передбачуваній помсті, націоналістичній лексиці та силі мови. І це вже далеко не постмодерністичні штучки, відомі лише науковцям, а звичайнісінька політична правда, що її прихильники етнічних чисток експлуатували протягом всього XX ст. УПА також розуміла вигоду зв'язку між глибиною власних страждань, які сама ж і провокувала, та інтенсивністю соціальної комунікації, витвореної власною пропагандою[344]. Після радянської та нацистської окупації вимоги такої пропаганди було важко проігнорувати; внаслідок задоволення цих вимог етнічні чистки перетворились на громадянську війну.
341
Політична постанова № 13 Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН (С. Бандери), 21–25 серпня 1943 року // ОУН в світлі постанов Великих Зборів. — c. 117–118.
342
Для прикладу див.: II/1350/2к та II/737, AWKW.
343
Gross. Polish Society under German Occupation. — p. 141.Gross. Polish Society under German Occupation. — p. 141.
344
Стосовно щільності див.: Літопис УПА. Нова серія. — т. 2. — с. 283–289, 296–299. Цей аргумент використовує Карл Дойч: Deutsch Karl. Nationalism and Social Communication. — Cambridge, Mass.: M.I.T. Press, 1966.