Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Той самий день приніс ще одне повідомлення: Ігнацій Падеревський, засновник сучасної Польщі, чоловік, який виступав проти Договору про меншини 1919 року, помер у Нью-Йорку під час концертного туру (його поховали на Арлінгтонському національному цвинтарі, через півстоліття його рештки було перенесено до Кафедрального собору Івана Хрестителя у Варшаві). Незадовго перед тим, як він захворів, Падеревський виступив з публічною промовою, аби нагадати слухачам про різницю між добром і злом, про роль одного і багатьох: «Дотримуватися цього шляху, безумовно, важливо як індивідам, так і групам індивідів»{331}, аби уникнути непотрібних страждань та безцільного руйнування.
У вересні, через п’ять місяців після приїзду до Америки, Лемкін провів своє перше навчальне заняття у юридичній школі університету Дюка. Того ж місяця він їздив до Індіанаполіса{332} на щорічну конференцію Американської асоціації юристів, де прочитав лекцію про тоталітарний контроль і підписався під резолюцією, приготованою Джоном Венсом, яка засуджувала звірства німців. Суддя Верховного суду США Роберт Джексон після урочистого обіду виступив з промовою під назвою «Виклики міжнародного беззаконня». Виступ був пронизаний ідеями, висловленими Лаутерпахтом, чоловіком, з чиєю працею незабаром познайомиться Лемкін. Однак про те, що ще один колишній студент зі Львова зіграв певну роль у написанні Джексонових слів, Лемкіну тоді не було відомо.
«Німеччина розв’язала війну, порушивши свої договірні зобов’язання, — сказав Джексон присутнім, — звільняючи Америку від обов’язку ставитися до усіх, хто бере участь у війні, однаково». Він завершив свою промову, висловивши надію, що неминуче настане «панування законів, спрямованих на захист мирного співіснування народів, на які покладатимуться суверенні держави»{333}. Цей виступ, очевидно, не залишив Лемкіна байдужим.
Через рік після свого приїзду до Дарема Лемкін виступив з власною промовою на щорічному зібранні асоціації юристів Північної Кароліни. До нього на трибуні приєднався англійський суддя Норман Біркетт. Мені зайняло трохи часу, аби відшукати докладний звіт про це зібрання асоціації, але зрештою я його знайшов.
Декан юридичної школи Орак представив Лемкіна, коротко розповівши про його втечу з Польщі. «Цей поляк нещодавно дізнався, що німці незаконно привласнили його заміський будинок, — пояснював декан, — а його вишукану колекцію картин, які ілюструють здійснення правосуддя ще з часів Середньовіччя, було експропрійовано і вивезено до Берліна». Декан зачитав коротку біографію. «Університет д-ра Лемкіна» був заснований ще 1661 року і називався «університет Львова». Якщо хтось запропонує кращу вимову, нехай підходить до Орака і Лемкіна після завершення урочистого вечора.
Лемкін у своєму виступі говорив про «право і юристів у поневолених країнах». Він описував «зловісну картину» життя в Європі, спричинену декретами нацистів, їхніми діями з підриву діяльності судів, ув’язнення адвокатів і порушення міжнародного законодавства. Він згадав Ганса Франка, в чиїх руках, на його думку, перебувала доля його батьків і мільйонів поляків. Чи захищатиме Франк права цивільних в окупованій Польщі? Відповідь була у самому питанні. Він навів приклад з документа, який Франк подав до Академії німецького права у грудні 1939 року, коли сказав, що право — це лише «те, що є корисним і необхідним для німецької нації». «Ці слова були цинічним запереченням міжнародного права, — заявив Лемкін, — і викликають глибоку відразу». Доктрина Франка підпорядковує індивіда державі і має на меті «підпорядкувати весь світ владі Німеччини».
Лемкін також скористався нагодою, аби знову викласти свої ідеї щодо варварства та вандалізму, згадавши про свою роль у Мадридській конференції у жовтні 1933 року. Голова цієї конференції сказав йому, що він не повинен говорити про Німеччину, пояснював Лемкін, але він проігнорував цю пораду: «Коли я зачитував свою пропозицію [про потребу нового законодавства], німецька делегація, яка складалася з голови Верховного суду Німеччини й очільника Берлінського університету[33] професора Кольрауша, покинули залу засідань».{334}
Ця розповідь мене здивувала. В офіційному протоколі Мадридської конференції зазначалося, що серед присутніх були Кольрауш і голова Верховного суду Німеччини (Ервін Бумке, який головував у суді, про тогорічне рішення якого трохи раніше повідомляв Лаутерпахт, те, яке забороняло інтимні стосунки між німцями та євреями, навіть поза межами Німеччини). Колеги Лемкіна, Веспасіан Пелла та суддя Шлитер були у Мадриді, був там і суддя Раппапорт, який очолював польську делегацію. Лемкіна в офіційному списку присутніх вказано не було.{335}
33
Берлінський університет Гумбольдта.