Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Брасбаунд. Я добре знаю, як ось із ним треба поводитись. Якщо він ще раз без дозволу роззявить рота, я йому всі кістки переламаю.
Леді Сісілі (найпривітнішим і найприроднішим тоном). Капітан Брасбаунд завжди так з вами поводиться, містере Дрінквотер? (Дрінквотер вагається і обережно поглядає на капітана).
Брасбаунд. Відповідай, собако, коли дама тобі велить. (До леді Сісілі). Не звіть його містер Дрінквотер, леді: він звик, щоб його звали п’яниця-Джек.
Дрінквотер (обурюючись). Що таке, що таке! Послухайте, капітане, моє ім’я Дрінквотер. Можете про це довідатись у Сент-Джона на Ватерлоо-роуд. Ім’я це написано на могилі мого діда.
Брасбаунд. Якщо ти не замовкнеш, це ім’я незабаром красуватиметься й на твоїй могилі. (Обернувшись до інших). Зрозуміймо один одного. Охорона в цій місцевості, як і скрізь, де немає реґулярного війська, є те, що з неї робить її начальник. Якщо я візьмусь до цієї справи, то вашою охороною буду я. Мені може знадобитися дванадцятеро людей, так само може мені знадобитись і дванадцятка коней. Деякі з цих коней можуть бути норовисті, а люди всі будуть такі. Якщо абихто — кінь або людина — спробує виявити свій поганий норов, тим гірше йому буде. Але вам це байдуже. Я звелю своїм людям поводитися пристойно в присутності леді, й вони слухатимуть мого наказу. Але леді доведеться зрозуміти, що я ставлюся до них по-своєму й не терплю втручання.
Леді Сісілі. Капітане Брасбаунд! Мені зовсім непотрібна охорона. Вона лише створить нам небезпечне становище, й мені доведеться розплутувати його потім. Так завжди буває з охороною. А що сер Ґовард гадає мати охорону, то я думаю, що вам краще зостатися тут і керування нею здати на мене. Я певна, що ваші люди будуть шануватися, якщо з ними поводитись, як слід.
Дрінквотер (перейнятий захватом). Ми будемо зовсім свійські, леді!
Брасбаунд (насмішкувато згоджується). Гаразд! Згода! (До Дрінквотера). Ви поїдете без мене.
Дрінквотер (переляканий). Що це ви кажете? Ми без вас їхати не можемо. (До леді Сісілі). Послухайте, леді, це конче потрібно для вашої ж вигоди. Адже не може купка таких бідних, темних, безпорадних людей, як ми, наражатися на небезпеку без капітана, що міг би нами командувати! Ось що, леді: в нашім єднанні наша сила.
Леді Сісілі. О, якщо ви волієте свого капітана — будь ласка, хай їде. Невже вам приємно, щоб з вами поводились так, як він?
Дрінквотер (самозадоволено всміхаючись). Ну, що ж, леді, ви не можете заперечити, що він — довершений джентльмен. Трохи деспотичний, може, але ж це властиво джентльменові. Адже тільки такий і може впоратися з цими поганами, скажу я вам!
Брасбаунд. Досить! Геть звідси!
Дрінквотер. Але я тільки з’ясував леді, що...
Грізний Брасбаундів рух примушує його замовкнути. Разом з італійцем вони рятуються, тікаючи в дім.
Брасбаунд. Бачите, міледі. Ці люди служать мені добровільно. Коли вони незадоволені, вони йдуть. Вони піклуються про те, щоб я був з них задоволений.
Сер Ґовард (вигляд його набирає дедалі більшої похвали та довіри). Капітане Брасбаунд, ви — та людина, що мені потрібна; якщо ваші умови будуть підхожі і якщо ми зберемося на екскурсію, я вдамся до ваших послуг. Сподіваюся, ви, Сісілі, не будете перечити?
Леді Сісілі. О, ні! Кінець кінцем, ці люди, очевидно, вас справді люблять, капітане Брасбаунд. Я певна, що ви маєте добре серце. Ваші очі такі славні.
Сер Ґовард (зніяковілий). Люба Сісілі, справді, вам слід було б стриманіше висловлюватися про обличчя та очі людей, з якими ви зустрічаєтесь. А тепер умовмося, капітане.
Брасбаунд. Куди ви маєте їхати?
Сер Ґовард. Хіба я знаю? Куди ми могли б поїхати, містере Ренкін?
Ренкін. Послухайте моєї поради, сер Ґовард, не їдьте далеко.
Брасбаунд. Я можу супроводити вас до Мескали, звідти ви побачите Атлаські гори. З Мескали ми можемо поїхати в старовинний замок у горах, де ви житимете, доки схочете. Звичайна ціна — пів долара на чоловіка в день і харчі. Я ж беру вдвоє дорожче.
Сер Ґовард. Ви поручитесь, сподіваюсь, що ваші люди сміливі й скрутної хвилини не кинуть рушниць.
Брасбаунд. Я ручусь лише за те, що мене вони бояться більше за маврів.
Леді Сісілі. Це нічогісінько не важить, Ґоварде. Головне, капітане, ось що: по-перше, мати якнайменше людей, бо в дорозі люди завдають багато клопоту. Крім того, вони повинні мати здорові легені, щоб не застуджувались. Але найголовніше — щоб одежа їхня була з міцної тканини. Інакше мені доведеться ввесь час дбати про них, зашивати й лагодити їхню одежу. А й без того, повірте, буде чимало клопоту, щоб усіх їх умити та нагодувати.
Брасбаунд (гордовито). Мої люди, добродійко, не немовлята.
Леді Сісілі (з непереможною певністю). Капітане Брасбаунд, усі чоловіки — діти. Я бачу, що ви нічого не помічаєте. У того бідного італійця лише на одному черевикові був шнурок, другий був зав’язаний мотузкою. А колір Дрінквотерово-го обличчя свідчить про те, що його треба лікувати.
Брасбаунд (спантеличений і трохи розгублений, але зовні зберігає самовпевненість). Добродійко, якщо вам потрібна охорона — я можу її вам постачити. Якщо ж вам потрібна недільна школа, то я нічим зарадити не можу.
Леді Сісілі (ніжно й меланхолійно). І вам не шкода цього, капітане? Ах, якби я могла показати вам дітлахів з недільної школи у Вайнфліті. Любі малята були б захоплені цією місцевістю, всіма цими верблюдами й неграми. Я певна, що ви раді були б побачити їх тут, капітане Брасбаунд; а яке виховне значення це мало б для ваших людей!
Брасбаунд дивиться на неї, остовпілий з подиву.
Сер Ґовард. Сісілі! Коли ви перестанете верзти нісенітниці капітанові Брасбаунду, ми зможемо закінчити наші переговори.
Леді Сісілі. Але ж усе вже злагоджено. Ми вирушимо завтра о восьмій годині ранку, якщо ви не перечите, капітане. Не турбуйтеся за італійця; я везу з собою цілу валізку речей моєму братові, що живе в Римі, і серед них є шнурки для черевиків. А тепер ідіть додому, лягайте спати й не хвилюйтеся. Все, чого ми від вас вимагаємо, це — приставити сюди ваших людей, а я вже подбаю про все інше. Чоловіки завжди так нервуються, лагодячись у дорогу. На добраніч. (Подає йому руку. Здивований, він тепер лише знімає шапку, але щось заважає йому потиснути їй руку. Він вагається, обертається до сера Ґоварда й говорить йому з загрозливою серйозністю).
Брасбаунд. Сер Ґоварде Геллем, я раджу не їхати на екскурсію.
Сер Ґовард. Насправді! Чому?
Брасбаунд. Тут ви безпечні. Але я попереджаю вас, що правосуддя цих гір не подібне до того, що панує в англійському суді. Якщо ви коли-небудь були несправедливі до чоловіка, ви можете його там здибати. Якщо ви були несправедливі до жінки, ви можете здибати її сина. Правосуддя цих гір — правосуддя відплати.
Сер Ґовард (якого це трохи бавить). Ви забобонні, капітане, як більшість моряків, наскільки я постерігаю. Проте я цілком звіряюся на вашу охорону.
Брасбаунд (майже загрозливо). Стережіться! Месник може бути в лавах охорони.
Сер Ґовард. Я вже бачив одного з ваших людей, що міг би завзяти на мене злість, капітане; та й того виправдано.