Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Дрінквотер (вибухаючи плачем). Класові забобони! Ось воно що! Це класові забобони! А хто ви такі, як на те пішло? Прокляті жебраки! Наволоч! (Джонсон ніяковіє; всі обурюються). Краще вже так, як я, не мати родини й самому вийти в люди, ніж мати поважних батьків і знеславити їх, як ти.
Джонсон. П’янице Джеку! Висловлюю тобі догану за розмову й поведінку, не гідну джентльмена. Хто зі мною згоджується, ствердить це відповідним способом.
Усі (енергійно). Правильно!
Дрінквотер (люто). Ні, ні!
Джонсон. Феліксе Дрінквотер, ти підеш звідси чи чекатимеш, поки тебе витурлять? Можеш рюмсати в коридорі. Якщо ж надокучатимеш, то вже зарюмсаєш недарма!
Усі роблять загрозливі рухи в бік Дрінквотера.
Дрінквотер (скімлить). Дайте спокій: я собі піду. У вас стільки ж демократичного чуття, як у цих проклятих ньюнгтонських полісменів.
Він, плачучи, йде до арки. Водночас з’являється Брасбаунд. Дрінквотер швидко ховається за капітаном, інші відходять до протилежної стіни в міру того, як Брасбаунд виходить на середину кімнати. Сер Ґовард, дуже стомлений, сідає на канапі за їхньою спиною.
Брасбаунд (до Дрінквотера). Ну, чого ти скімлиш?
Дрінквотер. Спитайте про це тутешніх аристократів. Вони вважають, що моя поведінка негідна джентльмена. (Брасбаунд хоче вдатися до Джонсона за поясненнями, але в цей момент входить леді Сісілі через маленькі двері й стає між Брасбаундом і Дрінквотером).
Леді Сісілі (до Дрінквотера). Ви принесли води?
Дрінквотер. Ну от, тепер ви до мене причепитесь. (Знову починає плакати).
Леді Сісілі (здивовано). О, так не слід робити, містере Дрінквотер. Якщо ви плакатимете, я не дозволю вам пильнувати вашого друга.
Дрінквотер (несамовито). Що ж, це звичайно розіб’є мені серце, чи не так? (Голосячи, кидається на канапу і плаче, як вередлива дитина).
Леді Сісілі (здивовано глянувши на нього). Капітане, чи можна знайти в Атлаських горах поденницю?
Брасбаунд. Тут, як і скрізь, є люди, що працюватимуть за плату.
Леді Сісілі. Цей замок дуже романтичний, капітане, але тут, очевидно, не прибирали, відколи жив пророк. Є лише одна кімната, куди я можу покласти раненого. Це єдина, де є ліжко: друга кімната праворуч у цьому коридорі.
Брасбаунд (чванливо). Це моя кімната, добродійко.
Леді Сісілі (з полегкістю). О, тоді все гаразд! Було б дуже неприємно, коли б довелося просити когось із ваших людей звільнити кімнату. Ви ж, я знаю, не будете перечити.
Усі дивляться на неї, здивовані. Навіть Дрінквотер, зчудований, забув про своє горе.
Брасбаунд. Дозвольте запитати, добродійко, чи подбали ви за мої вигоди?
Леді Сісілі (заспокійливим тоном). Так, ви можете взяти мою кімнату, хоч би де вона була. Я певна, що мені ви вибрали гарну кімнату. Мені ж треба бути поблизу мого піцієнта, і я згодна терпіти деякі незручності. А тепер треба дуже обережно перенести Марцо. Де містер Джонсон, цей справжній джентльмен? О, ось ви де, містере Джонсон (біжить до Джонсона, проходячи повз Брасбаунда так, що йому доводиться дати їй дорогу, його обличчя нічого не відбиває, крім надзвичайного обурення й розгублености). Попросіть вашого сильного друга допомогти вам знести Марцо; сильні люди завжди такі обережні.
Джонсон. Дозвольте познайомити з вами містера Редбрука, міледі. Ви, може, знаєте його батька, преподобного містера. (Підходить до Марцо).
Редбрук. Радий зробити вам послугу, леді Сісілі.
Леді Сісілі (потискаючи йому руку). Здрастуйте; звичайно, я знала вашого батька, — його звали Деніем, правда? А чи не звали вас?..
Редбрук. Кід? Так.
Леді Сісілі. Але, яким способом...
Редбрук (передбачаючи питання). Вино і карти, леді Сісілі. (Підходить услід за Джонсоном до раненого. Леді Сісілі йде за ними). Ану, графе Марцо! (Марцо стогне, коли Джонсон та Редбрук підіймають його).
Леді Сісілі. Справді, Марцо, вони вам не завдадуть болю. Вони такі обережні!
Марцо. Пити...
Леді Сісілі. Я вам сама принесу води. Ваш друг, містер Дрінквотер, надто збурений... Обережніше! Тут ріг! От так... другі двері праворуч... (Виходить слідом за Марцо через маленькі двері).
Брасбаунд (усе ще приголомшений). А, побий мене лиха година!
Дрінквотер. Я лусну на місці!
Брасбаунд (роздратовано обертаючись до нього). Що ти сказав?
Дрінквотер. А що ви самі сказали, капітане? Уперше бачу, що ви когось злякалися! (Усі сміються). Брасбаунд. Злякався!
Дрінквотер (лукаво). Вона забрала ваше ліжко для якогось жебрака-пройдисвіта. Якщо ви її не боїтесь, поговоріть-но з нею, коли вона повернеться.
Брасбаунд (до сера Ґоварда). Я хотів би, щоб ви зрозуміли, сер Ґоварде, що в цьому замку розпоряджаюсь я сам і ніхто більше. Будьте ласкаві, повідомте про це леді Сісілі Вайнфліт.
Сер Ґовард (підводиться і сідає на канапі, намагаючись владати собою). Ви матимете цілковиту змогу особисто поговорити з леді Сісілі, коли вона повернеться. (Дрінквотер хихотить, інші всміхаються).
Брасбаунд. У мене брутальні манери, сер Ґоварде. А я не хочу налякати міледі.
Сер Ґовард. Капітане Брасбаунд, якщо вам пощастить налякати леді Сісілі, ви дуже прислужитесь її родичам. Якби вона могла зрозуміти, що таке небезпека, може, вона перестала б з нею жартувати.
Брасбаунд. Сер, була б вона й удесятеро сміливіша, то тут їй доведеться вважати на мене.
Дрінквотер. Оце правильно, капітане! Підтримайте свій авторитет. І дайте нам послухати, як ви це зробите. (Брасбаунд нетерпляче обертається до нього. Дрінквотер відходить, заспокоюючи його). Ну, ну, капітане!
Сер Ґовард. Якщо ви хвилюєтесь, капітане Брас-баунд, я з охотою переговорю з нею сам.
Брасбаунд. Хвилююсь, сер! Анітрохи! Хвилювання мені не властиве. Ви пересвідчитесь, що я цілком здатний сказати все, що я схочу — і до того досить переконливо, якщо це буде потрібно.
Сер Ґовард ввічливо, але недовірливо хитає головою.
Дрінквотер. Слухайте, слухайте!
Леді Сісілі повертається з Джонсоном та Редбруком. Несе глечик.
Леді Сісілі (зупиняючись між дверима та аркою). А тепер по воду. Де є вода?
Редбрук. На дворі є колодязь. Я піду й накачаю води.
Леді Сісілі. Ви дуже ґречні, містере Редбрук. (Іде до арки з Редбруком).