Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]

— Очень хорошая винтовка, лупит далеко. Возможно, ВСК («Войсковой Снайперский Комплекс» — російська 9-міліметрова снайперська гвинтівка, призначена для ведення снайперського безшумного й безполум’яного вогню. — Ред.), возможно, «утёс» (крупнокаліберний кулемет, калібр — 12,7. — Ред.), — приєднується до нашої розмови Ігор, який стояв неподалік і чув розповідь «Кока-Коли» про тактику ворога. — У них техника хорошая. А у нас, — Ігор показує старенький автомат Калашникова, який висить у нього через плече, — 80-е года. У них современное оружие.

— Це ви про снайпера говорите? — уточнюю.

— Про любое огнестрельное оружие стрелковое. У нас так не стреляет. Если брать ту же винтовку снайперскую, у них тихая она, совсем не слышно, как стреляют. Хорошее оружие.

— Ага, професійно працюють. Усі професійно, — додає «Кока-Кола». — По їхнім двіженіям, по їхній стрільбі, як вони напрям показують трасерами, вираховують наші позиції, дуже професійно працюють.

— Есть мнение, что здесь, в Донецке, где-то находится школа снайперов. И что они приезжают потом сюда и тренируются, — ділиться чутками Ігор.

— Як на полігоні?

— Ну да.

— По живих мішенях?

— По живым.

Десь неподалік гепає міна. Луна б’є по вухах.

— О, наших соседей уже накрывают, — коментує Ігор.

— У цьому будинку? — вказую я на розбомблену триповерхову будівлю навпроти позицій, де ми стоїмо.

— Нет, это «дом Павлова». Там давно уже никто не дежурит. Его разбомбили. Изначально это очень хороший ориентир был.

— Чому?

— Потому что у нас тут группа зданий — дома. Там дальше — больничка, тоже группа зданий. А это отдельно стоящее здание. Хороший ориентир, и по нему просто не надо прицеливаться, координаты выискивать, ударили и все, — пояснює тонкощі ведення вогню боєць.

— А чому «будинок Павлова»?

— По аналогии с домом Павлова в Сталинграде (будинок майже в центрі міста, який довго утримували і в якому успішно відбивалися від ворога радянські солдати. — Ред.). Потому что до последнего наши оттуда ориентировки давали. Корректировали огонь. Пока совсем уже его не разбили.

— А можна туди, ну хоч на хвилинку?

— Идемте. Но быстро. Через дорогу — перебежками. И долго мы там быть не сможем, заметят — пристрелят, — на цих словах ми швидко, попри протестні крики решти бійців, перебігаємо дорогу, яку контролюють ворожі снайпери. Підбігаємо до «будинку Павлова» — дорогою до будівлі трапляються старі осколки від «граду», численні гільзи, шматки металолому. На повній швидкості вбігаємо у будинок. Усередині — розруха і безлад. На підлозі лежать шматки бетону вперемішку з якимось одягом, на розбитих столах лежать книжки — російська белетристика. Усюди на стінах — вирви від куль та осколків. Забігаємо на третій поверх. Замість стіни і вікна у ньому — величезна діра, а на підлозі — купа цегли з розбомбленої стіни.