Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочее научное » Вибрані твори в двох томах. Том 1
Вибрані твори в двох томах. Том 1 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Вибрані твори в двох томах. Том 1

Электронная книга - «Вибрані твори в двох томах. Том 1». Краткое содержание книги:

До першого тому творів В. М. Сосюри увійшли вибрані вірші та поеми, опубліковані переважно в прижиттєвих виданнях збірок та окремих книг, а також деякі твори, що не друкувалися за життя автора або перебували під забороною тоталітарної системи. Частина з них переховувалася у спецфондах державних архівів України чи навіть в архівах спецслужб сусідніх із Україною держав, зокрема КДБ Білорусі. Тексти усіх творів друкуються за рукописами або публікаціями, які не зазнали редакторських втручань чи цензурних спотворень.
1 ... 80 81 82 83 84 85 86 87 88 ... 150
Перейти на страницу:

1 там буде, сину, з тобою смуглявого батька любов.

18. VIII. 1948

Поїзд прогуркоче, й знову тишина. Сині чари ночі, місяць край вікна. Десь мотора шуми, мов далекий дзвін. Думи, мої думи, з вами я один.

Наче павутиння, линуть промені, ніч передосіння тоне в тишині.

І у тишині я молодий немов, як моя надія, як моя любов.

Напливає спокій та з усіх кутків.

Я не одинокий, бо зі мною спів. Мріють карі очі, їм немає сна.

Сині чари ночі, місяць край вікна.

19. VIII. 1948

0 весно днів моїх, тебе я в пісні кличу,

1 ти до мене йдеш, смуглява і струнка,

з донецьких берегів... В зорі твоє обличчя, і на чолі моїм ясна твоя рука...

Прозора і ясна, я бачу даль крізь неї, пожари, і гармат я чую дальній грім.

Де шахти на горі, я димною землею в шинелі сірій йду смуглявим, молодим.

На грудях патронташ, в руках рушниця чорна, й обмотки на ногах у глині і крові...

Я йду, і йду, і йду до мене, наче з горна...

То молодість моя, то спомини живі.

Ось я прощаюся з навік уже чужою в Бахмуті дальньому... Скінчилися бої.

Ось я в сльозах іду хитливою ходою...

То молодість моя, то спомини мої...

І Харків ось шумить... Я вже поет відомий.

Я ще робфаківець, а вже на основнім студенти вчать мене... О днів

далеких пломінь!..

0 дні, коли я був безжурно молодим!

Я з дівчиною йду і у покірні губи її цілую я на вулиці при всіх,

1 ручаї дзвенять так весело і любо,

і юний сміх звучить, наш безтурботний сміх.

Невже світає вже? Як швидко ніч

промчала!

Я в дзеркало дивлюсь... Уже сивію я.

Але за все, за все, що в серці одсіяло, я дякую тобі, о молодість моя!

19. VIII. 1948

Із книжки Поезії” (1950)

* * *

Обрії кармінні, далі журавлині, спів пташиний в сині і жита, жита...

Я такий прозорий, наче небо й море, і в сльозах солодких радісні вуста...

Васильки і сонце... Де я бачив сон цей? Вітряки крилами кликали мене...

Може, голі віти, може, тільки вітер, що пожовкле листя по садах жене...

Ні, не сон ті дальні вітряки крилаті, і вуста, і сльози в радості хвилин... Щастя синьооке ходить по кімнаті, дивиться на мене, а між нами син.

3.VI. 1947

Знову пісня лине, як було давно. Ранок солов’їний — у моє вікно.

Зорі-зоряниці, у росі трава.

І щебечуть птиці, і душа співа.

О життя зелене в гомоні дібров!

Мов весна до мене повернулась знов.

Сповнена любові, щастя і надій, усміхнулась знову у душі моїй.

Наче взяв у неї я, життя п’ючи, юності моєї золоті ключі.

18. VI. 1947

О ні, не лист осінній любов моя.

Все дужче очі сині кохаю я.

Я вже не юний, люні. За тим нема жалю. Що далі я од юні, то глибше я люблю.

Незлічні світять зорі, мені лиш ти — ясна.

Багато хвиль у морі, та ти між них — одна.

Шумлять поля в розцвіті у рідній стороні.

З усіх квіток на світі найкраща ти мені.

Зорею вітер віє у багреві знамен.

Твоє ім’я “Марія” найкраще всіх імен.

16.Х. 1948, Одеса

ДІВЧИНА

Тремтіли ще на листі роси, зорею снили небеса...

З пустими відрами йшла боса панеллю дівчина-краса.

Всміхались людям очі сині, немов волошки у траві, і плями вапна на кофтині, неначе рани бойові,

тремтіли в неї од дихання...

Все прокидалося кругом...

Вона пройшла, зоря світання мов обняла її крилом...

18. VIII. 1949

О МОВА МОЯ!

О місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це — мова моя, Це — мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине В натхнення хвилини! О мова моя, Душа голосна України!

Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї, Ти — вибухів огненних повна,

В той час, коли кличе народи в бої Вітчизна моя многомовна...

Ти — мрії фіалок і сон конвалій,

Й гостріша за крицю багнета...

Ти душу бійця пориваєш на бій В натхненнім пеані поета...

Тобою звучать і міста золоті,

Й заквітчані селами гони...

Ти — зброя ідеї. У битві й труді Єднаєш сердець міліони...

Мов райдуги — арки над морем колон, Що в небо музикою лине,

Де славить життя золоте жайворон...

Це — мова моєї Вкраїни.

Це — матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини...

О мова вкраїнська!.. Хто любить її,

Той любить мою Україну.

1949

Із книжки “Вибрані поезії” (1951)

Я люблю вечори синьоблузі і далекі огні угорі.

Скоро трави косити на лузі будуть срібнії коси в зорі.

їхній блиск наче п’ю я в уяві, золотий їм даруючи спів, їх триматимуть руки смугляві України моєї синів...

1 ... 80 81 82 83 84 85 86 87 88 ... 150
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)