Вибрані твори в двох томах. Том 1
- Автор: Сюсюра Володимир
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Вибрані твори в двох томах. Том 1». Краткое содержание книги:
1 там буде, сину, з тобою смуглявого батька любов.
18. VIII. 1948
Поїзд прогуркоче, й знову тишина. Сині чари ночі, місяць край вікна. Десь мотора шуми, мов далекий дзвін. Думи, мої думи, з вами я один.
Наче павутиння, линуть промені, ніч передосіння тоне в тишині.
І у тишині я молодий немов, як моя надія, як моя любов.
Напливає спокій та з усіх кутків.
Я не одинокий, бо зі мною спів. Мріють карі очі, їм немає сна.
Сині чари ночі, місяць край вікна.
19. VIII. 1948
0 весно днів моїх, тебе я в пісні кличу,
1 ти до мене йдеш, смуглява і струнка,
з донецьких берегів... В зорі твоє обличчя, і на чолі моїм ясна твоя рука...
Прозора і ясна, я бачу даль крізь неї, пожари, і гармат я чую дальній грім.
Де шахти на горі, я димною землею в шинелі сірій йду смуглявим, молодим.
На грудях патронташ, в руках рушниця чорна, й обмотки на ногах у глині і крові...
Я йду, і йду, і йду до мене, наче з горна...
То молодість моя, то спомини живі.
Ось я прощаюся з навік уже чужою в Бахмуті дальньому... Скінчилися бої.
Ось я в сльозах іду хитливою ходою...
То молодість моя, то спомини мої...
І Харків ось шумить... Я вже поет відомий.
Я ще робфаківець, а вже на основнім студенти вчать мене... О днів
далеких пломінь!..
0 дні, коли я був безжурно молодим!
Я з дівчиною йду і у покірні губи її цілую я на вулиці при всіх,
1 ручаї дзвенять так весело і любо,
і юний сміх звучить, наш безтурботний сміх.
Невже світає вже? Як швидко ніч
промчала!
Я в дзеркало дивлюсь... Уже сивію я.
Але за все, за все, що в серці одсіяло, я дякую тобі, о молодість моя!
19. VIII. 1948
Із книжки “Поезії” (1950)
* * *
Обрії кармінні, далі журавлині, спів пташиний в сині і жита, жита...
Я такий прозорий, наче небо й море, і в сльозах солодких радісні вуста...
Васильки і сонце... Де я бачив сон цей? Вітряки крилами кликали мене...
Може, голі віти, може, тільки вітер, що пожовкле листя по садах жене...
Ні, не сон ті дальні вітряки крилаті, і вуста, і сльози в радості хвилин... Щастя синьооке ходить по кімнаті, дивиться на мене, а між нами син.
3.VI. 1947
Знову пісня лине, як було давно. Ранок солов’їний — у моє вікно.
Зорі-зоряниці, у росі трава.
І щебечуть птиці, і душа співа.
О життя зелене в гомоні дібров!
Мов весна до мене повернулась знов.
Сповнена любові, щастя і надій, усміхнулась знову у душі моїй.
Наче взяв у неї я, життя п’ючи, юності моєї золоті ключі.
18. VI. 1947
О ні, не лист осінній любов моя.
Все дужче очі сині кохаю я.
Я вже не юний, люні. За тим нема жалю. Що далі я од юні, то глибше я люблю.
Незлічні світять зорі, мені лиш ти — ясна.
Багато хвиль у морі, та ти між них — одна.
Шумлять поля в розцвіті у рідній стороні.
З усіх квіток на світі найкраща ти мені.
Зорею вітер віє у багреві знамен.
Твоє ім’я “Марія” найкраще всіх імен.
16.Х. 1948, Одеса
Тремтіли ще на листі роси, зорею снили небеса...
З пустими відрами йшла боса панеллю дівчина-краса.
Всміхались людям очі сині, немов волошки у траві, і плями вапна на кофтині, неначе рани бойові,
тремтіли в неї од дихання...
Все прокидалося кругом...
Вона пройшла, зоря світання мов обняла її крилом...
18. VIII. 1949
О місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це — мова моя, Це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине В натхнення хвилини! О мова моя, Душа голосна України!
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї, Ти — вибухів огненних повна,
В той час, коли кличе народи в бої Вітчизна моя многомовна...
Ти — мрії фіалок і сон конвалій,
Й гостріша за крицю багнета...
Ти душу бійця пориваєш на бій В натхненнім пеані поета...
Тобою звучать і міста золоті,
Й заквітчані селами гони...
Ти — зброя ідеї. У битві й труді Єднаєш сердець міліони...
Мов райдуги — арки над морем колон, Що в небо музикою лине,
Де славить життя золоте жайворон...
Це — мова моєї Вкраїни.
Це — матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська!.. Хто любить її,
Той любить мою Україну.
1949
Із книжки “Вибрані поезії” (1951)
Я люблю вечори синьоблузі і далекі огні угорі.
Скоро трави косити на лузі будуть срібнії коси в зорі.
їхній блиск наче п’ю я в уяві, золотий їм даруючи спів, їх триматимуть руки смугляві України моєї синів...