Вибрані твори в двох томах. Том 1

Світять зорі привітно й ласкаво з голубої, як сон, висоти.

Так шуміть же ви, довгії трави, перед тим, як під сталлю лягти!

1950

* * *

Зелений вітер, пахнуть трави, і день, як колос наливний.

Твій тихий зір, твій зір ласкавий невже навік уже не мій?

Так. Ти пішла, високочола, немов полинула у вись.

Невже не збудеться ніколи, про що ми мріяли колись?..

Не вірю я, моя ти люба!..

Ще зашумлять для нас сади.

Все, що твої шептали губи, в мойому серці назавжди.

День пахне, як твоє волосся, що я лицем відчую знов.

І в сонця золоті колосся мені шепоче про любов.

1950

* * *

0 прийди, моє серце, до мене прилинь

1 з душі прожени горя тінь!

Серце в ранах було, та воскресло воно. Стукни пальцем до мене в вікно.

Я чекаю. Не сплю. Як я можу заснуть, коли кроків коханих не чуть, коли серце не спить і так тяжко болить, бо тебе поклялося любить.

Де ти, де? Хтось іде... Може, ти, може, ти?! В срібній вазі зав’яли цвіти...

І голівки у них, наче думи мої.

В моїм серці мовчать солов’ї.

Все чекають на тебе, чекають, мовчать, бо без тебе співать не хотять.

А як прийдеш, вони заспівають ізнов.

Де ти, де, моя вірна любов?

1950

Думи в сон мене тягнуть... Я ж спати не можу. Ночі холод не вбий, не в’яли мою рожу, не обсипляться хай пелюстки молоді!..

Що я буду робити тоді?

Що я буду робить, як я буду співать, коли буду любов тільки в сні цілувать, обнімати її в одинокому сні...

О, як жити без неї мені?

Хай приходить вона, як весна чарівна, як зоря з голубого тумана.