А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
І хтось шепочеться в гаю,
Не залишай мене одного,
Не залишай тебе, прошу.
Не залишай, бо не побачиш,
Не залишай, бо украдуть -
Коли весна крокує полем
А в полі квіточки цвітуть.
Ти, подивись, поглянь, приглянься -
Скільки на полі квіточок,
І всі свого чекають часу -
Щоб і її... якийсь жучок.
10.6.1990 р.
НЕ СЛУХАЙ МЕНЕ!
В копичці із свіжого сіна
Я дівчині глажу коліна,
Ловлю цілу ніч губенята,
Вона ж: ой, не треба, ой, мати...
А ніжність викручує руки,
Аби розігнать наші муки,
І тихо шепочуть лілеї:
-А ти притулися до неї...
І бігають пальці дівчини
Від шиї моєї до спини,
І душу коханням лоскочуть...
-Не слухай мене, що не хочу!..
І ось вона майже не дише -
Аби не підслухала тиша.
2.6.1990 р.
НЕ ЧІПАЙ!
Ти всю ніч казала:
-Не чіпай,
Хай ось трохи задрімає гай,
Хай приляже Місяць й звідусіль
Трохи хай прикрутить свій фітіль.
Хай в траві заграють цвіркуни
І наповнять казкою лани,
Хай засяють зорі голубі
І тоді віддамся я тобі.
Тільки Місяць і не думав спать,
І гаї не думали дрімать,
Цвіркуни притихли, мов на зло,
Видно, нам обом не повезло.
26.8.1990 р.
ПРОЩАЙТЕ , РОКИ
- Не покорилась ти мені а я тобі -
Прощайте, роки молоді.
21.6.1992 р.
НЕ СПОКУШАЙ!
О, жіночко, не спокушай
Своєю божою красою,
А краще ти відкрий той рай,
Який ховаєш під фатою.
На смугу всіх своїх щедрот
Прошу, нікого не заманюй,
Я буду сам літать в твій... порт,
Бо інших я портів не знаю.
Бо певен, що в твоїй душі
Щедрот - яких душа бажає,
Бо вірю - в твій кохання порт
Ніхто, крім мене не літає.
О, жіночко, не спокушай,
Коли я й так тебе бажаю.
А краще ти пусти в свій рай -
Я в нім неспокій свій сховаю.
31.5.2003 р.
МОЯ БІЛЯВКА
Мені тебе сам Бог послав,
Щоб я святим вогнем палав,
Вогнем, що дарять небеса,
Вогнем, що в ріках незгаса.
Вогнем, в якім вся суть життя,
Бо решта все - то тріпотня.
Бо в центрі світу не машина
А - жінка, мамочка, людина.
Така як всі: як ти, як я,
А потім - праця і сім'я.
Бо, щоб не ніжність, не кохання -
Навіщо б наші всі старання?
Оті палаци, 'мерседеси',
Ті Ялти, Сочі, ті Одеси,
Оте багатство, вічна слава -
Не будь тебе, моя русява?!
15.3.2004 р.
ОЙ, У ЛІСІ...
Ой, покайся, чоловіче,
Ти куди плетешся,
В ліс густий з трьома відразу,
Чи ж не розчахнешся?
Не послухавсь хлопець діда,
/Що то вже - гаряче!/
І от сидить на купині
Без штанців і плаче.
Ідуть люди проз купину
Й зирять, мов на зайця:
-Що то там за чудо - юдо
Рекламує яйця?..
-Ото, хлопче, щоб відразу
З трьома не кохався,
То ще добре - хвали Бога,
Що живий остався!
На озері серед лісу
Плавають качата.
А з ліщини на все небо
Реготять дівчата...
21.6.1990 р.
ДУРАЧКИ
Як пройдеться по стежині
Жінка в мініспідничині,
То чи хочеш, чи не хочеш,
Мов горобчик з гілки скочеш.
Ой, ці бронзові стегенця,
Ой, дзвінкі ці каблучки,
І чому?- як їх побачим -
Всі стаєм, як 'дурачки'.
12.6.1990 р.
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Ми з тобою стрілись випадково,
Як говорять,'на краю землі',
Де чагарники росли довкола
І гніздились білі журавлі.
Ти була одна на всю округу,
Розумієш?- ти була одна.
І в мою ти душу залетіла -
Як синичка, вітер, як весна.
Де ми тільки не були з тобою,
Й хто б тебе до мене не послав, -
Ти була найбільша нагорода
Із усіх, що будь-коли я знав.
І куди б з тобою не ступили,
Й де б з тобою тільки ми пройшли -
Скрізь там потепління наступало,
І веселі проліски цвіли.
То було таке щось незвичайне,
Ніби, сон - найкраща в світі мить.
Як би я хотів ту мить сьогодні
/Якщо можна м'ягко так сказать/.
І хоч я до тебе й після тебе,
Якщо чесно - не одну вже мав,
Але ти була непорівнянна
Із усіх, що будь-коли я знав..
18.6.1990 р.
Перейти на страницу: